Page 104 - 6820

здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її
виконання буде наслідком постійного контролю.
“Теорія Х” характеризує основи автократичного
керування. Автократ має достатньо влади, аби нав’язати
свою волю виконавцям і у разі необхідності без вагань
вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво
ґрунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила
влади автоматично примушує підлеглих беззастережно
коритися наказам та інструкціям. Автократ звичайно:
щонайбільше централізує повноваження;
щонайбільше структурує роботу підлеглих;
різко обмежує свободу підлеглих щодо прийняття
рішень;
вимагає дотримання чисельних правил поведінки;
звертається до потреб більш низького рівня у підлеглих
(за пірамідою Маслоу).
За “теорією Y”, навпаки, менеджер бачить своїх
підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що
прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією
визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є
єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і
сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у
досягненні якої вона зацікавлена. “Теорія Y” характеризує
основи демократичного керування. Для демократичного
стилю керування характерними є:
високий ступінь децентралізації повноважень;
активна участь підлеглих у прийнятті рішень;
добре налагоджена система комунікацій між
керівником і підлеглими;
апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих.
Ліберальний стиль керування. Ліберальне керівництво

106