Page 99 - 6816

сутність людини глибше, ніж В. Гьосле. У «Феноменології духу»
знаходимо три різновиди буття: буття-в-собі, буття-для-себе і
буття-для-іншого. За цими поняттями приховані онтологічні
ступені буття людини, для яких характерний різний дух. Людина,

яка перебуває на рівні буття-в-собі і буття-для себе, послуговується
не духом, а здоровим глуздом. Духом керується особистість,
шляхетна людина, яка перебуває на рівні буття-для-іншого. Отож,

спрощене розуміння духу й людської сутності не дозволили
В. Гьосле проаналізувати антрополого-глобальну катастрофу з
позиції взаємовідносин матеріального й духовного, проте це не
персональна помилка філософа. Відбулося забуття європейськими

філософами фундаментальних знань про людину. Зважаючи на це,
слід докласти зусилля до духовного опанування сучасною

філософією «забутої» істини про сутність людини. Лише за цих
умов можна подолати антрополого-глобальну катастрофу.
Уважаємо, що відродження забутих знань про сутність людини
водночас означатиме зміну відносин як між здоровим глуздом

і розумом, так і між матеріальним і духовним.
Проблема взаємовідносин духу й реальності на теренах
російської імперії була актуалізована у зв’язку з поразкою Першої

російської революції. На цю подію по-різному відреагувала
російська інтелігенція: одні (ті, що приєдналися до більшовиків)
продовжували обґрунтовувати пріоритет матеріального; інші
(М. Бердяєв, С. Булгаков, М. Гершензон, П. Струве, С. Франк)

спільними зусиллями випустили збірник «Віхи» (1909), через який
фундаментальною ідеєю проходить думка, що не можна
розбудувати нове суспільство на основі пріоритету матеріального.

Мало хто дослухався до цих висновків. Дискусія щодо відносин
духу й реальності відновилася після Жовтневого перевороту
1917 року в Росії та революції в Україні 1917–1921 рр., що знайшло
відображення у творчості М. Бердяєва, Д. Донцова, С. Франка та ін.

Установка на пріоритет матеріального відповідала потребам
народних мас, чим скористалася Російська соціал-демократична
партія (розумій, посередня людина) для досягнення політичних

цілей. Орієнтацію більшовиків на пріоритет матеріального гостро
критикував М. Бердяєв, який одразу після Жовтневого перевороту
зрозумів, що пріоритет матеріального не сприяє розвиткові людини

й суспільства. Він не погодився з такою світоглядною орієнтацією
й доводив, що дух має пріоритет: «Духу належить примат над

99