Page 94 - 6816

[205, с. 33]. Наведені роздуми щодо кризового стану сучасного
людства можна звести до спільного знаменника: пріоритету
матеріального над духовним, утилітаризму над моральністю.
Отже, завдання підрозділу – обґрунтувати вичерпаність

пріоритету матеріального над духовним і довести, що пріоритет
духовного над матеріальним становить метафізичну основу буття
суспільства, а особистість є носієм духовного начала.

Діяльність людини з початку ХХ ст. набула не просто
деструктивного, а некрофільського характеру. Винуватцем цих
тенденцій є людина маси. Причини кризового стану вимагають
філософського аналізу. По-перше, відомі європейські філософи,

культурологи та психологи (Й. Гейзінга, Е. Фромм, К. Ясперс та
ін.), аналізуючи деструктивний характер діяльності цього типу

людини, припустилися методологічної помилки. Вони не побачили
органічного зв’язку між результатами діяльності та здібностями
діячів: буття є таким, яким є суб’єкт діяльності, точніше, панівний
тип людини вибудовує життєдіяльність суспільства за власним

образом і подобою. По-друге, філософи осмислюють життя в межах
спрощеного розуміння поняття «розвиток» – переважно до
матеріальної сфери. Це призвело до того, що більшість філософів і

науковців мислять у межах пріоритету матеріального над
духовним. По-третє, модерна й постмодерна філософія не змогли
продовжити філософську революцію, розпочату І. Кантом.
Логічним наслідком його висновку (предмети, речі мають

відповідати поняттям) є визнання закону: суспільне буття повинне
орієнтуватися на ідеал. Закономірним результатом висновку
І. Канта про автономію моралі є закон: категоричний імператив має

бути первоначалом суспільного буття. У філософів не вистачило
мужності прийняти до практичної реалізації висновки І. Канта. За
їхню легкодухість людство розплачується страхом перед навислою
антрополого-глобальною катастрофою. По-четверте, сучасні

гуманітарні науки опинилися в полоні застарілих уявлень про
людську сутність. «Концептуальним» персонажем суспільного й
державного буття в умовах пріоритету матеріального стала

посередня людина. На сьогодні цей тип людини вичерпав свої
можливості й не здатний переорієнтуватися на пріоритет
духовного. Філософи епохи постмодерну втратили конструктивний

вплив на суспільне життя й людину.

94