Page 96 - 6816

духу: суб’єктивний, об’єктивний та абсолютний, а проблему
особистості досліджував у контексті об’єктивного духу, а точніше
права, моралі, громадянського суспільства, держави. «Об’єктивний
дух є особистість (Person), і як така має у власності реальність своєї

свободи» [130, c. 34]. Водночас Ґ. Геґель доводив, що повного
розвитку особистість сягає лише тоді, коли піднімається до
розуміння абсолютного духу, який знаходить відбиття в мистецтві,

релігії, філософії) [130, с. 34]. Підсумовуючи ці роздуми щодо
змісту понять «дух» та «особистість», висновуємо, що вони в
певному контексті збігаються. (Докладніше про зв’язок філософського,
релігійного та психологічного розуміння духу див. [469]).
У 30-х роках ХХ ст. пріоритет духовного став предметом уваги

французького філософа-персоналіста Е. Муньє (1905–1950).
Причиною такого світоглядного перевороту філософ уважав

усвідомлення людиною духовного хаосу у власній свідомості. Під
пріоритетом духовного він розумів пріоритет інтелектуально-
психологічного розвитку людини щодо економіки й політики, що
мало привести людину до глибшого розуміння зла, яке полягає в

тому, що більшість людей бере участь у його «творенні», або
потуранні, що проявляється в розбіжностях між словом і ділом
[388, с. 189]. Поступово Е. Муньє доходить висновку, що дух – це

особистість [388, c. 56].
Важливий внесок у розуміння взаємовідносин матеріального й
духовного зробив Н. Гартман, аналізуючи ці фундаментальні
поняття в структурі буття. Як уже було доведено (див.

підрозд. 1.1.1), буття має багаторівневу будову. Вищий рівень буття
(дух) ґрунтується на нижчому, тобто дух перебуває в залежності від
нижчих рівнів, але це не є завадою для його автономії. Матеріальне

є підґрунтям для духу, проте дух має щодо матерії необмежений
діапазон формотворчості та свободу у використанні онтологічних
закономірностей [121, с. 623]. На основі цих роздумів Н. Гартмана
логічним буде висновок: буття можливе як єдність духовного й

матеріального, але за умов пріоритету духовного.
Взаємовідносини матеріального й духовного в контексті

екологічної кризи стали предметом дослідження сучасного
німецького філософа В. Гьосле. У процесі аналізу він звертається
до метафізики. Уважаємо це продуктивним кроком до з’ясування
причин зазначеної кризи, що, своєю чергою, потребує

переосмислення взаємовідносин матеріального й духовного.

96