Page 102 - 6816

випливає з онтологічного обґрунтування етики [584, с. 91]. Отож
розвиток особистості у філософа є, з одного боку, загальним
ідеалом, а з іншого – потребує визнання етики як отологічної
засади буття. Тому С. Франк переосмислює зміст онтології

й трактує її як науку про фундаментальні структури сущого, яке
складається з матеріальної та духовної реальності, але зупиняється
перед проблемою: хто реалізовуватиме цю єдність.

Підхід С. Франка до розуміння онтології розвиває сучасний
український філософ М. Булатов. На його думку, онтологія
розкриває сутнісне співвідношення свідомості й буття. Суб’єкт
(людина) та об’єкт (світ людини) постають як цілісне утворення

[86, с. 69]. Уточнімо це твердження: онтологія має встановлювати
співвідношення матеріального й духовного в життєдіяльності

людини. (Докладніше про запропоноване розуміння онтології як науки див.
[476; 477]).
У з’ясування змісту духовного суттєвий внесок зробив
О. Лосєв. Досліджуючи надбання античної естетики в поєднанні з
християнськими ідеями, філософ дійшов висновку, що в людства

з’являється потреба знайти поняття для позначення вищого рівня
людської діяльності. Для цього християнство використовує поняття
духу й поєднує його з поняттям особистості. «У зв’язку з розвитком

цивілізації виникла потреба так чи так окреслити вищу діяльність
людини, тому скористалися саме цим терміном (дух – В. С.) для
позначення того, що й вища людська діяльність теж є своєрідним
життям, є вільна творчість життя…» [330, с. 77]. Сучасний

російський філософ В. Волков конкретизує твердження О. Лосева:
дух – це особливий спосіб буття людини, для якого характерна
«незалежність від усього органічного, тілесного й неорганічного,

повсякденного, свобода від тиску всього, що належить до емпірії,
до „життя”, до „людського, надто людського”. Дух робить
психофізичне інструментом» [110, с. 118]. Отже, у роздумах
філософа максимально чітко простежуємо думку про незалежність і

пріоритет духовного.
Пріоритет духовного в українській філософії має давню

традицію. Він лежав в основі діяльності братських шкіл, котрі
боролися за «істинну віру», намагаючись надати їй чистоти
первісного християнства. Братчики успадкували ідеї неоплатоніків і
східної патристики. Цілісно пріоритет духовного над матеріальним

знайшов відбиття у творчості І. Копинського, у якого самопізнання

102