Page 104 - 6816

[648, с. 152]. Помер Бог, помер дух, помирає людина – така
невтішна тенденція, проте М. Шлемкевич не погоджується з цим
висновком і стверджує: українська душа прагне нового духу.
Суттєвий внесок у розуміння духовного здійснив православний

церковний діяч української діаспори, богослов С. Ярмусь (1925–
2015). З’ясовуючи витоки українського духу, культури й філософії,
він зауважує, що такою основою є кордоцентризм, який трактує як

первісну домінантну силу мотивації й діяльності людини. Під
такою силою він розуміє серце людини, а не її розум [673, с. 403].
Духовність – це не богословські й філософські теоретизування, а
діяльність людини відповідно до Євангелія. Наближаючи поняття

духовності до світського життя, С. Ярмусь зауважує, що
духовністю є життєва, отже, і вольова активність людини задля

ушляхетнення й морального добра. Уточнюючи, богослов додає,
що духовність людини охоплює активність розуму й серця [673,
с. 405], тобто духовність – це не філософські й богословські знання,
не мораль і мистецтво, а спонукальна сила, що охоплює емоції,

почуття й розум людини – це діяльність задля Іншого. У цих
роздумах українського богослова дивує збіг їхнього змісту з
роздумами О. Лосєва. Духовність – найвищий рівень розвитку

людської діяльності, найвища форма життя, скерована на благо
Іншого. Духовність є фундаментальною рисою українців, яка їх
ушляхетнювала й вела до вдосконалення, але в політичному житті
створювала чимало проблем [673, с. 410–411], зокрема гальмувала

розвиток політичної зрілості.
Ідея серця лежить в основі української культури, філософії й
історії. Це надало підстави С. Ярмусеві зробити фундаментальний

висновок: «Не Візантія дала нам (українцям. – В. С.) нашу
культуру, а дала її нам наша кордоцентричність» [673, с. 411].
Кордоцентричність формувала внутрішній світ українців, їхній
характер. З цього приводу С. Ярмусь зауважує: «Найвищою

вартістю нашого кордоцентризму є категорії миру, ладу,
гармонійности – перш за все у внутрішньому світі особистости, а
тоді вже й у мирі з ближніми» [673, с. 414]. Ці якості української

людини в знеособленому світі були не на часі й викликали
негативні реакції з боку поляків, росіян і турків. (Для довідки
зазначимо, що ідею серця як спонукання до діяльності сьогодні активно
розробляють у західній філософії П. Браун і Ч. Тейлор [684, с. 34; 539,
с. 439–443]).

104