Page 92 - 6816
P. 92
присутні у філософа під поняттям належного, яке він тлумачить як
«засадові принципи життєдіяльності та інстанції нормативності».
Лише за умов визначення цих принципів людство здобуде себе і
стане самим собою [441, с. 15].
Отже, українська метафізика має давню й самобутню історію.
Можна виокремити кілька традицій. У першій пріоритет належить
духовному компоненту (Митрополит Іларіон, І. Копинський,
І. Вишенський, Г. Сковорода, П. Юркевич). Філософи цього напряму
спираються на християнську метафізику, а І. Вишенський і
Г. Сковорода були втіленням тих первоначал, які відстоювали в теорії.
Друга пов’язувала метафізику й етику (Ф. Прокопович, Г. Кониський).
Представники третьої (І. Мірчук і М. Шлемкевич) усвідомили, що за
метафізичними концепціями й суперечностями стоїть боротьба між
різними типами людини за контроль над символічними умовами
суспільного буття, отож за владу. Усупереч цьому підходу
Б. Кістяківський доводить безплідність боротьби за первоначала на
тих підставах, що філософія й наука ґрунтуються на понятті
належного. У контексті ідей Ф. Прокоповича та Г. Кониського
Б. Кістяківський поєднує метафізику з етикою, а В. Олексюк
обґрунтовує об’єктивну значущість метафізики, виходячи з того, що
вона інтегрує досягнення інших наук.
Українські філософи періоду незалежності переважно
осмислюють досягнення європейської думки й не приділяють
належної уваги дослідженню першоджерел української метафізики.
Відбувається активний пошук первоначал, але здійснюється це поза
межами ідеї особистості як носія духу. У сучасній українській
філософії сформувалися два напрями в розумінні метафізики: перший
підтримує необхідність метафізики (А. Баумейстер, Є. Бистрицький,
В. Окороков, В. Пронякін, М. Савельєва, О. Халапсіс, М. Шкепу), а
другий заперечує (В. Кебуладзе, О. Хома). Порівнюючи основні
тенденції розвитку метафізики, зазначимо, що на часі відродження
класичної метафізики як науки про первоначала буття.
1.2. Пріоритет духовного над матеріальним – метафізична
основа життєдіяльності людини й суспільства
Під час Великої французької революції європейці
розпрощались із пріоритетом духовного над матеріальним і під
«керівництвом» посередньої людини стали розвиватися в межах
92
