Page 91 - 6816

сутнісним визначенням людини та суспільного буття [221, с. 59; 63,
с. 84]. Уважаємо, проголошення діяльності всезагальною сутністю
людини проблеми не вирішувало, оскільки залишалося питання
активності. Для розв’язання цієї проблеми Є. Бистрицький трактує

суспільність у контексті суб’єкт – об’єктних відносин, внутрішньої
й зовнішньої діяльності. Внутрішній аспект вимагав аналізу
суб’єкта, отже, визнання позитивів ідеалізму й одночасну відмову

від диктату об’єктивного. Марксизм «боявся» проблеми суб’єкта й
мислення. Незважаючи на це, суб’єкт стає у В. Іванова вихідною
інстанцією, яка здатна до будь-якої активності, causa sui, отож
отримує субстанційні ознаки [221, c. 14]. Так, суспільна діяльність у

марксистській філософії стає субстанційною єдністю мислення
й практики, ідеального й матеріального світів. Ці роздуми, на думку

Є. Бистрицького, дозволили В. Іванову говорити про суб’єктивний
полюс суспільності [64, с. 61]. Осмислюючи дослідження В. Іванова
та Є. Бистрицького, зауважимо, що посилання на суспільність як
єдину й кінцеву причину розвитку суспільства, на основі якої

пояснювали розвиток людини й суспільства за формою була
марксистською, але за змістом тяжіла до ідеалізму. Задля
розв’язання проблеми активності необхідно було ввести в структуру

суспільності суб’єкта та здійснити надалі його аналіз задля
отримання дійсного знання про людину. Суспільність виявилася
складною структурою, тоді як метафізика вимагає з’ясування
неподільних підстав мислення й буття.

Ідея суспільності як субстанційної єдності мислення й предметно-
практичної діяльності відкривала шляхи до цілеспрямованого впливу
на суспільство й людину задля їхнього розвитку в бажаному напрямі.

Людину в радянському марксизмі розглядали як реальність, на яку
можна й треба впливати, проте без знань про реальне людське буття ці
впливи були неефективними. «Головна теоретична небезпека цього
філософського доробку полягала в його принциповій нездатності

тематизувати ту сферу людського буття, яку у філософії описують
поняттям життєвого світу» [64, с. 61]. Отже, марксистська філософія,
незважаючи на всі зусилля, виявилася нездатною виявити дійсні

підстави буття людини й суспільства, тому треба набратися
філософської мужності й визнати безплідність марксистського
розуміння метафізичних засад суспільного буття.

Про необхідність первоначал буття в сучасних умовах
життєдіяльності людства говорить і С. Пролеєв. Первоначала

91