Page 89 - 6816

мислення й буття: визнати факт недосконалого мислення за
принцип теорії пізнання, ввести принцип «схильності до помилок»
і поставити на порядок денний проблему соціально-психологічних
якостей людини.

Своє дослідження А. Баумейстер будує на основі філософії
Аристотеля. За фундаментальну онтологічну одиницю реальності, у
контексті філософії Т. Аквінського, він приймає індивідуальну

субстанцію – людину, яка в певному контексті тотожна своїй сутності,
але в деякому й відрізняється [38, с. 45]. Людину А. Баумейстер
розглядає як метафізичну істоту, сутність якої пояснює на основі
мовлення й мислення та здатності до проектування образу світу [38,

c. 19]. На ці роздуми зауважимо, що метафізична сутність людини
полягає не лише в мисленні та мові, а й у здатності виходити за межі

егоїстичних потреб і діяти в інтересах Іншого. З позиції рефлексивної
теорії взаємодії мислення й буття зауважимо, що метафізичні
можливості людини залежать від її психологічного, інтелектуального,
морального й духовного потенціалу. У розвинутому вигляді

метафізична сутність людини знаходить відбиття в її способі життя.
А. Баумейстер суттєво прояснив ситуацію, що склалася в
європейській філософії щодо теорії блага. Так, до появи в ХIII ст.

«Метафізики» та «Нікомахової етики» в європейській філософії
визначальною була неоплатонічна теорія блага. У Платона й
неоплатоніків благо було онтологічним першопринципом,
найвищою метою й нормою всіх людських вчинків [38, с. 93, 346].

(Зрозуміло, що підґрунтям цих поглядів була державна власність).
Аристотель, відокремивши практичну філософію від теоретичної,
надає благу переважно практичного значення. По-іншому не могло

й бути, оскільки Стагірит стояв на позиції приватної власності.
Акцентуючи увагу на практичному значенні благ та їх плюралізмі,
Аристотель не заперечував, що найвищим благом є досконала
форма життя й теоретична діяльність, отож, намагався поєднати два

підходи до розуміння блага. А. Баумейстер доводить, що поступово
в модерній філософії втрачається зв’язок між благом і буттям, хоча
не розкриває цієї причини. Спробуємо сформулювати відповідь на

цю проблему на основі рефлексивної концепції взаємодії мислення
й буття. Це сталося тому, що приватна власність, акцентуючи увагу
на задоволенні безпосередніх потреб, спотворює реальність і

суспільну свідомість. Не усвідомивши зв’язку метафізики з
людськими якостями, А. Баумейстер не зміг поглибити

89