Page 84 - 6816

західної філософії О. Хома пов’язує з формуванням загальної теорії
культури, а поки цього не має, то симптоматологічне мислення має
спиратися на принциповий емпіризм. Щодо цього висновку
зауважимо, що філософія за таких умов втрачає метафізичний

потенціал й орієнтується на локальні практики. Подібна стратегія є
дійсно «найкращою», поки не з’явиться суб’єкт, який захоче
отримати від цієї ситуації вигоду й не почне маніпулювати

свідомістю людей, спираючись на очевидне.
Осмислюючи концепцію О. Хоми, С. Куцепал зауважує, що
вона доволі адекватно відтворює сучасну ситуацію, що склалася в
постмодерній філософії. С. Куцепал вбачає подібність між

європейськими постмодерними ідеями та симптоматологічним
мисленням: відмова від традиційної метафізичної парадигми,

заміна вертикальних ієрархічних зв’язків горизонтальними
(ризоматичними), заперечення ідеї лінійності та універсальності
мови, що базувалася на бінарних опозиціях [296, с. 37]. Уважаємо,
що в роздумах С. Куцепал є сенс.

На нашу думку, в осмисленні європейських ментальних
традицій ХХ–ХХI ст. О. Хома припускається таких помилок.
По-перше, опертя на очевидність, плюралізм та ймовірність в

умовах пріоритету матеріального й панування посередньої людини
завжди даватиме результат далекий від того, що дійсно потрібен
суспільству. Рішення, що спираються на очевидність, зазвичай
перебувають у межах чинної парадигми. Суспільство за таких умов

буде заручником усталеного, проте розвиток завжди потребує
виходу за межі загальновизнаного. По-друге, серед стратегій
мислення ХIХ і ХХ ст. О. Хома не врахував метафізичного

напряму, втіленого у творчості І. Канта, Ґ. Геґеля, Ф. Шеллінга,
Н. Гартмана. Ігнорування цього напряму не дозволило побачити
зв’язку метафізики й філософської антропології, а точніше зв’язку
між метафізикою та соціально-політичною й духовною позицією

філософа. О. Хома на це не зважив, а тому однобічно підійшов до
тлумачення метафізики.
Критика метафізики в Україні відбувається під різними кутами

зору. В. Кебуладзе, наприклад, робить спробу з позиції
феноменології переосмислити роль і значення метафізики, проте
запропонований підхід має деякі недоліки. Під метафізикою

філософ розуміє те, що виходить за межі реального. Власне
розуміння метафізики В. Кебуладзе формулює у твердженні:

84