Page 80 - 6816

що помилково вважати, ніби кожна історична спільнота має «свій»
дух. На думку дослідника, в історії діє лише один дух, який має
різні образи й форми. О. Халапсіс уважає, що в духу немає потреби
в різних формах відтворювати одне й те саме [617, с. 92].

Зауважимо, що ці роздуми суперечать попереднім висновкам про
незмінність перших начал сущого та сучасній пізнавальній ситуації.
Філософ не врахував того, що конкретність народні духи

отримують через діяльність особистостей.
Незважаючи на те, що зміст «перших начал» виявився
нез’ясованим, О. Халапсіс вносить деяку новизну в розуміння
тенденцій розвитку всесвітньої історії. «Ми вважаємо, – пише

філософ, – що всесвітня історія являє собою не суперництво між
колективізмом та індивідуалізмом, а конкуренцію різних

метафізичних цивілізаційних проектів» [617, с. 237]. Позитивним у
цій думці є те, що визнано фундаментальний вплив метафізики на
суспільне життя. Водночас виникає питання: який зміст цих
проектів? Ознайомлення з ними доводить, що в них відсутня ідея

особистості. Досліджуючи тенденції всесвітньої історії, О. Халапсіс
не обходить увагою християнство та християнську картину світу,
але зазначимо, що його трактування не відповідають дійсності. Так,

філософ уважає, що християнським ідеалом є громада
вірян [617, с. 238]. Насправді це не так. Християнство внесло у
філософську й суспільну свідомість ідею досконалої людини –
особистості, як наслідок історія постала як боротьба знеособленого

й особистісного начал. У релігійному контексті це звучить як
боротьба диявола з Богом.
Не з’ясувавши онтологічного змісту первоначал буття та

тенденцій всесвітньої історії, О. Халапсіс не зміг визначити сутність
глобалізації. Філософ трактує її як синтез античності й
християнства, а точніше глобалізація є результатом реалізації
індивідуалістичної орієнтації західної людини [617, с. 242]. У такому

розумінні глобалізації є сенс, але її сутність глибша. Намагаючись
прогнозувати можливі напрями розвитку світової історії, дослідник
накреслює такі сценарії. Перший – постісторичний світ, що призведе

до зникнення цивілізацій і національних держав. Монографія
вийшла 2008 р., але сьогодні очевидно, що історія розвивається
іншим шляхом. Другий дістав назву «Піррова перемога»: автор

доводить, що західна цивілізація нав’яже світові свої цінності й
контролюватиме розвиток. Філософ розуміє, що для реалізації цього

80