Page 79 - 6816

В. Пронякін у монографії «Західноєвропейська метафізика:
витоки, еволюційні трансформації, перспективи» (2006) висвітлює
світоглядну специфіку метафізики й доводить, що вона знаходить
відбиття не лише в релігійних, моральних цінностях, естетичних

поглядах, політичних і правових ідеях та інституціях, але й у
морально-політичних установках людини та культурі. Метафізика
водночас формує культурне поле й розвивається на його підґрунті.

Філософ прослідкував вплив культурного поля на формування
метафізичних уявлень. Незважаючи на це, В. Пронякін звузив
предметне поле метафізики, обмеживши його пошуком начал буття
речей і принципів їх пізнання [442, c. 15].

Монографія О. Халапсіса «Постнекласична метафізика
історії» (2008) цікава тим, що в ній поставлено проблему щодо

змісту «першої реальності» в історії та здійснено спробу виявити
тенденції її розвитку [617, с. 81]. Відповідно перед дослідником
постала проблема визначення онтологічного змісту «перших начал
сущого». Філософ ставить під сумнів аксіому класичної метафізики

про незмінність перших начал сущого, уважаючи, що це
не відповідає сучасній пізнавальній ситуації [617, с. 42]. Уважаємо,
що для такого висновку потрібно було насамперед визначити

онтологічний зміст перших начал сущого, проте цього не було
зроблено. Як можна ставити питання про змінність перших начал,
якщо не з’ясовано їхній онтологічний зміст? Вийти з цієї ситуації,
на думку філософа, допоможуть синергетика й діалектика. Як

відомо, методологічні засади обґрунтовують специфікою, змістом
об’єкта та предмета дослідження. Нез’ясованість змісту перших
начал сущого й методологічних засад їх дослідження спричинила

абстрактний аналіз змісту й тенденцій історичного процесу.
О. Халапсіс намагається віднайти чинник, який можна було б
уважати фундаментальним для історичного буття, і пропонує
розпочати дослідження з поняття «дух» й інтерпретує його як

креативну енергію суспільства, яка має реальний зміст [617, с. 83].
На індивідуальному рівні під духом філософ розуміє «те начало в
людині, яке „відповідає” за її свідомий вибір» [617, с. 90]. Знову

виникає питання: який зміст цього начала? Дослідник уважає, що
результатом діяльності духу є культурно-історичні матриці. На
жаль, О. Халапсіс не врахував висновків Ґ. Геґеля, що втіленням

духу є мораль, право, громадянське суспільство й урешті-решт –
держава, отож вступає в конфлікт з Ґ. Геґелем. Філософ стверджує,

79