Page 83 - 6816

до всезагальної основи. Оскільки більшість людей нічого не знають
про кінцевий порядок (первоначала), то вони «приречені жити в
стані природного плюралізму думок, хаотичного конфлікту
очевидностей. В умовах указаного порядку буття

загальнозначимість та абсолютність істин неможливо довести…»
[620, с. 135]. У таких умовах загальнозначущі істини не можуть
бути доведеними. Виникає питання: наскільки такий плюралізм, а

точніше хаос, сприяє розвиткові суспільства? Людина стає
заручником очевидного, безпосереднього сприйняття світу.
Уважаємо, що в цих роздумах О. Хома висловив не лише особисту
позицію. Сучасна філософія виявляє безпомічність перед

множинністю. Маємо парадоксальну ситуацію. Старогрецька
філософія в особах Геракліта, Парменіда, Платона, Плотина не

злякалася множинності, а філософи ХХ ст. бояться її. З приводу
концепту «кінцевий порядок буття» зауважимо, що він за його
змістом є еквівалентом первоначал суспільного буття. Отож у
роздумах О. Хоми спостерігаємо парадокс. Філософ заперечує

метафізику, але вводить концепт, який навіть за його назвою
претендує на метафізичний статус.
Ментальні ситуації епох Модерну й Постмодерну, на думку

О. Хоми, доволі подібні. «У сучасній культурі можна спостерігати
одночасну наявність принципово різних стратегій мислення, які
набувають форму конфлікту очевидностей» [620, с. 179]. Конфлікт
очевидностей є основою модерної свідомості, що дозволяє

розширити простір мислення й зумовлює взаємодоповнюваність
різних інтелектуальних традицій. (Осмислюючи зміст концепту
«конфлікт очевидностей» зауважимо, що він заперечує метафізику,

оскільки вся реальність перебуває на поверхні). Філософ доводить,
що симптоматологічна стратегія мислення відбиває суть цих епох, а
мислення цих епох трактує як конфлікт очевидностей [620,
с. 168–169]. У ці епохи зростає аксіологічний статус таких понять

як «відмінність», «багатоманітність», «плюралізм». О. Хома
поділяє позицію Ж.-Ф. Ліотара, що епоха постмодерну є епохою
недовіри до універсальних метанаративів й утвердження

конвенційних істин [620, с. 178]. Сучасний стан західної філософії
цілком відповідає моделі конфлікту очевидностей. Отож
симптоматологічна стратегія мислення спирається на плюралізм як

останню реальність суспільного життя, для якої характерні
конфлікт культур і позараціональний вибір. Подальший розвиток

83