Page 77 - 6816

існування, а як здатність до дії [398, с. 957], тобто воно означає
бути суб’єктом діяльності. Отож бути є найсуттєвішою
характеристикою людини. Суть будь-якої субстанції проявляється в
дії: «Самий корінь дійсного є в дії, і тільки самий акт осуду (спосіб

пізнання єства, В. С.) може осягнути дійсне в його корінні» [398,
с. 958]. Дійсно, сутність людини проявляється в її діяльності.
Людина й діяльність утворюють єдність, проте вони є

протилежностями (внутрішнє – зовнішнє). Метафізика цілісно
охоплює ці протилежності. На жаль, цей зв’язок сучасна філософія
залишає поза увагою. В. Олексюк не без підстав зазначає, що
метафізика Томи Аквінського є «метафізикою дії, у якій, як ніколи

<…> протилежності й скрайності сходяться разом і себе взаємно
стабілізують» [398, с. 964]. Відтак, для цілісного пізнання людини й

діяльності метафізика має синтезувати результати дослідження
інших філософських наук. Тому остаточний висновок В. Олексюка
звучить логічно й актуально «Перша філософія (метафізика)
послуговується вченням усіх наук і таким чином вона реалізує свою

об’єктивність» [398, с. 964]. Осмислюючи зміст цього висновку,
зауважимо, що метафізика має об’єднати соціальну філософію,
філософську антропологію, філософію історії для того, щоб

виявити первоначала суспільного буття й висловити їх науково-
популярною мовою у формі ідеологічних тверджень, а також
визначити метафізичних і концептуальних персонажів, які здатні
втілювати ці первоначала та принципи. Отже, метафізика – це не

лише перша, але й інтегральна філософія.
У радянські часи метафізика в Україні була синонімом
догматичного мислення, а тому її позбавили статусу самостійної

філософської дисципліни. Незважаючи на офіційне невизнання
метафізики, метафізичні ідеї були притаманні Київській
філософсько-антропологічній школі, зокрема поглядам В. Іванова й
М. Тарасенка, які трактували діяльність як універсальну форму

життєдіяльності людини, як субстанцію соціальної реальності, що
визначає форму буття [221, с. 52–82; 534, с. 8–42].
У дослідженнях В. Окорокова, В. Пронякіна висвітлено історію

європейської метафізики, проте розвиток української метафізики
залишився недооціненим. Монографію В. Окорокова «Метафізика
епохи трансцендентального мислення: специфіка, сутність і

тенденції розвитку» (2000) присвячено аналізу проблем
європейської метафізики. Учений розуміє, що життя потребує

77