Page 75 - 6816

Канта. Належне у сфері етики Б. Кістяківський ставить вище, ніж
належне у сфері науки. Філософ дивується: чому категоричний
імператив до цього часу не визнають як закон. Він має таке саме
об’єктивне значення, як і наукова істина й навіть як арифметична

аксіома 2 ´ 2 = 4 [257, c. 86]. На відміну від багатьох минулих і
сучасних філософів, Б. Кістяківський визнає безумовний характер

морального закону й доводить, що етичний принцип було спочатку
сформульовано як релігійний заповіт: «Не чини іншому того, чого
не бажаєш самому собі», «Люби ближнього твого, як самого
себе» [257, с. 88]. Аргументом, який доводить загальну значущість і

нормативність морального закону, є історія людства. Філософ
розуміє відмінності між законами науки й моральним законом.
Закони науки відкривають окремі науковці, тоді як етичні є

продуктом діяльності людства, вони є сутністю сукупного
людського духу. «Джерело всіх непорозумінь полягає в тій
обставині, що не лише сам етичний принцип, але й цілу систему
етичних норм людина має добути зрештою із сутності свого

духу» [257, с. 90]. Отож недосконалість людини не дає їй
можливості усвідомлювати об’єктивність морального закону та
досягти рівня особистості. Вихід за межі власної вигоди в інтерес

як необхідне – це і є філософське розуміння трансцендентного.
У цьому процесі внутрішнього розвитку народжується дух,
моральний закон, інтерес як загальне спонукання до діяльності, що

зовні проявляється як особистість. Етичний закон має статус
загального, як і наукові закони. На основі цього філософ висновує:
«Звідсіля випливає визнання рівноцінності людських

особистостей» [257, с. 89].
Підсумовуючи роздуми Б. Кістяківського щодо метафізики,
зазначимо, що він усвідомлював безплідність світоглядної
боротьби за первоначала буття. Боротьбу між матеріалізмом та

ідеалізмом філософ намагався подолати на основі категорії
належного, і в цьому твердженні є об’єктивний зміст. Соціально-
філософський зміст належного становить ідея особистості.

Метафізиці приділяли належну увагу філософи української
діаспори І. Мірчук (1891–1961) та М. Шлемкевич (1894–1966) й
підкреслювали її роль і значення для суспільного буття.
М. Шлемкевич розглядав метафізику як квінтесенцією органічного

поєднання філософії, науки, релігії й мистецтва, метою якої було
пізнання дійсності в цілості. Метафізика – це органічна система, у

75