Page 73 - 6816

допомогою чуттєвого досвіду, а на основі ідеї. «Ідея є початком
і кінцем, основою й метою всіх явищ у світі та людстві» [668, с. 24],
отож наголошував, що в ідеї більше досконалості, ніж у реальному
світі, а тому вона є підґрунтям гармонії між мисленням і буттям.

П. Юркевич погоджується з Платоном, що благо є останньою
метою буття й мислення [668, с. 24–25]. Уважаємо, що П. Юркевич
продовжив традиції філософії Г. Сковороди.

П. Юркевич усвідомив суперечності між поглядами Платона й
Аристотеля: «Ні ідея не визначає предмета, ні предмет не визначає
ідеї; ідеалізм та матеріалізм однаково безплідні. Лише єдність <…>
визначає з необхідністю їх взаємини у світі явищ» [668, с. 35]. У

цих роздумах про необхідність поєднання підходів Платона й
Аристотеля П. Юркевич мислив у дусі ідей Т. Прокоповича, який

теж намагався поєднати погляди старогрецьких класиків [439,
с. 59–65]. Цілісний підхід, на думку П. Юркевича, представлено у
філософії Сократа. Отож потрібна ідея, яка б пояснила логічний
перехід «від буття до інобуття, від безконечного до конечного»

[668, с. 36]. На основі аналізу філософії Спінози й Г. Ляйбніца,
П. Юркевич доходить висновку, що поєднати конкретне й загальне
можна лише на основі духовної субстанції. «Усі інші види

дійсності, оскільки вони не тотожні з мисленням, не є первинними;
вони мають буття феноменальне. Що означає існувати? Що означає
мати життя? – Про це ми знаємо лише з нашого внутрішнього
досвіду: ми зазнаємо, ми відчуваємо існування й життя; ми

дізнаємось, ми проживаємо всередині нас те, що зветься буттям,
дійсністю, існуванням» [668, с. 41]. Людина на основі внутрішнього
досвіду усвідомлює що є буття, а що є існування. Отож,

П. Юркевич розрізняє буття та існування. Філософ поєднав
метафізику з людськими якостями, і при цьому чітко визначив, що
основою буття може бути лише людина, мислення якої досягло
тотожності з буттям.

Роздуми українського філософа, засновника науково-
філософського ідеалізму Б. Кістяківського (1868–1920) щодо
призначення метафізики вплетені в проблему місця й ролі

соціальних наук у площині об’єктивно-наукового знання. Для того
щоб соціальні науки отримали об’єктивний статус, вони мають
сформулювати загальні норми. Для їх визначення філософ

пропонує залучити категорії загального, необхідного й належного
[257, c. 29–30]. Учений намагався примирити прибічників

73