Page 71 - 6816

Філософ, церковний і суспільно-політичний діяч С. Яворський
(1658–1722) розумів метафізику як зв’язок між істотними
предикатами світу: матеріальним і духовним [670, с. 188]. Отож,
мислитель не протиставляє матеріальне духовному, а розуміє їхній

органічний зв’язок.
Метафізичну проблематику український філософ й богослов
Т. Прокопович (1681–1736) досліджує в контексті етики й пошуків

смислу життя та щастя. Розвиваючи платонівську ідею добра, він
висуває ідею метафізичного добра, яке трактує як прагнення
людини до досконалості [438, с. 509]. Надзвичайно плідною є ідея
Т. Прокоповича про призначення метафізики. У середньовічній

філософії сформувалася ідея метафізичних ступенів сутнього, під
якими розумілися онтологічні рівні буття людини: тілесна,

жива й розумна. У цьому контексті призначенням метафізики
Т. Прокопович уважав дослідження ступенів буття людини [439,
с. 75–84].
У творчості філософа й церковного діяча Г. Кониського

(1717–1795) метафізичні ідеї поєднано з моральною
проблематикою, цілями людської діяльності й пошуками щастя
[268, с. 389–474]. Таке тлумачення свідчить про те, що метафізика

відходить від теології й поєднується з антропологією. Отже,
можемо сказати, що Г. Кониський успадковує ідеї Т. Прокоповича
про поєднання метафізики й етики. У цьому контексті слід
погодитися з М. Кашубою, що «в умовах кризи релігійної ідеології,

яка назріває, коли „священні поняття” були сильно похитнуті,
кожен відстоював свої „святині”, можна було легко розгубитися й
втратити цінність сенсу життя, її мету» [251, с. 130]. Безумовно, у

цій ситуації виникла нагальна потреба переосмислення змісту
метафізики.
Метафізичні ідеї набули узагальнення у філософії Г. Сковороди
(1722–1794). Його метафізика побудована на єдиному началі, яке

філософ трактує як центр і розумне коло. Світ як єдність двох
натур – невидимої і видимої, живої і мертвої – є відбиттям начала,
його тінню [504, с. 141; 506, с. 16]. Г. Сковорода зрозумів, що до

пізнання первоначал доходили філософи різних часів і народів і
називали його різними поняттями й образами. Невидимий світ
трактували як Дух, Господь, Отець, Розум, Істина, а видиму натуру

як матерію, землю, плоть. Філософ зауважує, що началом
споконвіку, на жаль, уважають видиме – речовину, матерію,

71