Page 67 - 6816

положеннях: по-перше, цей підхід дозволяє подолати механістичне
розуміння причинності як жорсткої послідовності подій у часі, що
залежать лише від об’єктивних факторів; по-друге, на події
реального буття накладається діяльність субстанційного діяча [332,

с. 129–130], який, живучи в реальному часопросторі, діє з
урахуванням позачасових цінностей. Взаємозв’язок об’єктивного й
суб’єктивного в структурі буття дозволив філософу ввести поняття

«живого буття» як єдності сталого і змінного. Зразком реально-
ідеального буття в М. Лоського є людське Я як субстанція [332,
с. 128]. Під впливом ідеал-реальної метафізики буття змінюється за
формою, але залишається незмінним за змістом. Отже, метафізика

М. Лоського поєднує ідеальну й матеріальну структури буття,
залишаючи їх відносно самостійними, а субстанційний діяч постає

суб’єктом діяльності, який творить соціум, «пристосовуючи»
реальне буття до позачасових цінностей.
Окреслимо загальну тенденцію метафізичних уявлень про
основи суспільного буття. Питання Парменіда про тотожність

мислення й буття в Платона перетворилося на вчення про
умоглядний світ ідей як основу буття; в Аристотеля – про суще як
суще; у Плотина про наддосконале Єдине; у Спінози – про

субстанцію. І. Кант за первоначало приймає моральний закон,
Ґ. Геґель – дух-суб’єкта-особистість, яка здатна діяти відповідно до
абсолютної ідеї, Ф. Ніцше – волю до сили. М. Гайдеґґер спробував
осмислити основи суспільного буття з позиції Dasein і поставив

сучасну людину перед питанням ніщо. Отож предмет метафізики
трансформувався від проблеми істинного буття в проблему: хто є
первоначалом буття (А. Августин, Т. Аквінський, І. Кант, Ґ. Геґель,

Ф. Ніцше, М. Бердяєв, М. Гайдеґґер, Ж.-П. Сартр). Метафізика
послідовно рухалася до розуміння, хто є первоначалом суспільного
буття. Центральною ідеєю метафізики є ідея ступенів буття
людини, що простежуємо в європейській філософії від Платона

й Аристотеля до фундаментальної онтології М. Гайдеґґера й
філософії Ж.-П. Сартра. Незважаючи на різне розуміння
первоначал буття, Платон, Аристотель, Плотин, християнські

мислителі, Г. Ляйбніц, І. Кант, Ґ. Геґель, Ф. Ніцше, М. Бердяєв,
М. Гайдеґґер, Ж.-П. Сартр визнавали принцип духовної ієрархії.
Отже, метафізика органічно пов’язана з пошуками первоначал

суспільного буття, ієрархічним розумінням людської сутності та
проблемою: хто є хто і який тип людини здатний бути їх

67