Page 62 - 6816

суспільного буття. Заперечення метафізики досягають апогею
у філософії Ж. Дерриди. Висунувши категорію відмінності на
перший план своїх роздумів, філософ заперечив необхідність
первоначал буття. Отож в умовах постмодерної філософії

первоначала суспільного буття перестали цікавити філософів.
Інтерес М. Бердяєва й С. Франка до метафізики був
зумовлений Жовтневим переворотом 1917 р. та подальшою

деградацією Росії, що актуалізувало проблему первоначал,
принципів буття і змушувало шукати відповідь на питання: хто є
суб’єктом історичної діяльності. Роздуми російського філософа
С. Франка (1877–1950) щодо змісту суспільного буття слід

сприймати як реакцію на марксистське трактування буття. Філософ
стоїть на позиції, що, незважаючи на множинність форм

суспільного буття, існує загальна його сутність, і акцентує увагу на
тому, що первоначала випливають із самої сутності людини й
суспільства, усі кризи мають загальну причину, а їх пізнання має
бути завданням соціальної філософії [585, с. 17].

С. Франк вносить суттєве уточнення в розуміння суспільного
буття: «Суспільне життя, як і буття взагалі, має два розрізи:
часовий і позачасовий» [585, с. 28], отож з одного боку, воно є

множинним і безперервно змінюється, а з іншого, – це єдність, що
проходить через цю множинність. На основі цих роздумів філософ
висновує, що філософія має пізнавати те, що є сталим і спільним у
всіх суспільних трансформаціях, тобто наголошує на необхідності

розвитку соціальної метафізики. Не заперечуючи онтологічних,
економічних, телеологічних закономірностей буття, С. Франк
звертає увагу на те, що «існують одвічні самі по собі, за своїм

внутрішнім значенням, непорушні й незмінні закони суспільного
життя, які одні лише визначають збереження й розвиток цього
життя; але емпірично ці закони можуть порушуватися й часто
порушуються, причому результатом такого порушення є саме

загибель або в найкращому випадку параліч, послаблення і хвороба
суспільства» [585, с. 34]. Первоначала суспільного буття
стосуються як окремої людини, так і суспільства, проте людина як

вільна істота може жити за їхніми установками, а може й
ігнорувати. На початку свого дослідження С. Франк трактує
первоначала як Божественні закони, але далі розкриває їхню

філософську суть.

62