Page 59 - 6816

філософ у дихотомії видиме – невидиме, змінне – стале віддав
пріоритет незмінному, вічному, бо зрозумів, що на ньому
тримається життя, і в дослідженні вічного вбачав призначення
філософії. Ж. Деррида в дусі Постмодерну абсолютизував

змінність, тим самим доводячи факт зовнішнього та внутрішнього
хаосу. У результаті такої реконструкції руйнуються культурні
норми, порядок. Людина втрачає підґрунтя для світоглядної й

політичної орієнтації. Виходить, що Ж. Деррида запропонував
відмінність прийняти за підґрунтя буття. Це крайня форма
релятивізму, що вносить хаос у людську свідомість і надає
можливість маніпулювати людиною. Так Ж. Деррида відкрив

дорогу політикам для маніпулювання свідомістю людини.
Наслідком цих роздумів стало те, що етика й метафізика втрачають

підґрунтя.
Філософію Ж. Дерриди було піддано критиці, яка ґрунтувалася
на тому, що людське життя органічно потребує первоначал,
оскільки без них воно неможливе. Логіку критиків метафізики

намагається з’ясувати американський філософ Дж. Сірл:
«Справжня помилка класичного метафізика полягала не у вірі в
існування метафізичних основ, а у вірі в те, що, в той чи інший

спосіб, такі основи необхідні. У вірі в те, що якби таких основ
раптом не виявилося, то щось було б утрачено» [503, с. 244].
Уважаємо, що навіть цей захисник метафізики помилився.
Незважаючи на помилки, метафізики послідовно йшли до

розуміння взаємозв’язку між метафізикою та особистістю, між
метафізикою та способом буття людини й суспільства. Ситуація
кін. ХХ – поч. ХХI ст. однозначно свідчить, що людство перебуває

в стані антрополого-глобальної катастрофи, але противники
метафізики цього не усвідомлюють.
Дослідники, осмислюючи філософію Ж. Дерриди, звертають
увагу на те, що людська думка в пошуках підґрунтя втікає в

безконечність, «прирікаючи будь-який пошук первоначала (курсив
наш. – В. С.) на невдачу» [8, с. 21], Ж. Деррида й сам визнає,
що «не існує ніякого лінійного порядку – ні логічного, ні

хронологічного» [176, с. 450]. Незважаючи на те, що в наведеній
думці філософ обмежився висновком щодо логічного
й хронологічного начал, насправді його філософія заперечує

первоначала як такі. Уважаємо, що деконструкція як напрям у
філософії – це закономірний процес вичерпаності

59