Page 597 - 6816

змінює суспільну атмосферу, оскільки все називає своїми іменами:
хто є хто і що є що, – відтак сприяє подоланню суперечностей.
Метафізична теорія особистості здатна на основі рефлексії
відродити в людини прагнення до пізнання себе, удосконалення,

а тому може бути тим компасом, що указує людині напрям
розвитку. Ідея особистості дозволить людині «мандрувати» від
темних глибин до найвищих вершин власного й людського «Я», а

тому є шляхом до самопізнання й самовизначення. Отож принцип
духовної ієрархії й поняття особистості мають універсальне
значення, а тому можуть бути покладені в нормативне розуміння
філософської антропології.

Екзистенційна порожнеча, яка охопила людство, змушує
відродити й поставити на порядок денний ідею ступенів духовного

розвитку людини, що потребує вийти за межі власної природи та
стати на шлях удосконалення. Такий крок під силу людині,
оскільки її суть полягає саме в незадоволеності собою та прагненні
до вдосконалення. Незавершеність людини потребує ідеалу.

Метафізична теорія особистості надає людині такий ідеал і
спонукає до внутрішньої й зовнішньої діяльності.
Чому жодна філософська система до цього часу не наважилася

покласти ідею особистості як первоначала в основу метафізики й
суспільного буття? Ідея особистості ґрунтується на принципі
ієрархії, який веде від онтологічної істини – що є істина –
до метафізичної – хто є істина! Буття може забезпечити лише

особистість, відродивши світоглядний закон: «Особистість –
принцип буття». Невизнання цього закону означає життя в
чуттєвому світі (небуття), що обґрунтовано концептом: «Кожна

людина – особистість». Отож ідея особистості як первоначала не
відповідає постмодерній філософії й уявленням посередньої
людини. Усвідомлюємо, що суспільство поки що не готове
сприйняти пріоритет духовного над матеріальним та метафізичну

теорію особистості. Цю суперечність слід розуміти як суперечність
між сутністю та існуванням. Суспільство і його еліта опинилися в
стані інтелектуальної й духовної кризи, вихід з якої в усі часи

знаходять особистості, які концентрують у собі духовні надбання
людства.
Уважають, що європейська культура за начало визнала буття.

Насправді це не так. Буття означає, що в суспільстві панує належне,
тобто пріоритет належить особистості, досконалій людині, проте

597