Page 601 - 6816

механізмів детермінації. Людство має відмовитися від
матеріалістичної детермінації й перейти до телеологічної.
Пріоритет духовного над матеріальним і метафізична теорія
особистості надають можливість підійти до переосмислення змісту

й періодизації історії й усвідомити її смисл. Концептуальні
положення щодо сутності історії й буття з позиції метафізичної
теорії особистості конкретизуємо в таких твердженнях. По-перше,

особистість є субстанцією історії й буття, метафізичним
персонажем, бо вона знаходить відгуки на історичні виклики,
формулює нові форми життєдіяльності, здатна вести за собою
народні маси. Особистісне начало – це та «клітинка», первоначало

буття, без якої буття деградує й перетворюється на небуття.
Змістом історії є особистісне начало, а змістом небуття –

знеособлене начало (посередня людина). По-друге, буття – це
постійне утвердження особистісного начала шляхом знаходження
відгуків на виклики історії. По-третє, розвиток особистісного
начала – це смисл і мета історії. По-четверте, онтологічним змістом

історії є трансформація суспільних структур у напрямі до
утвердження цінностей особистісного буття. Отож, історія має
єдине походження та єдиний напрям розвитку: від знеособленого

до особистісного. Визнання особистісного начала стрижнем
суспільного буття дозволяє стверджувати, що вирішальну роль в
історії відіграють не економічні чинники, а духовні, тобто ідея
особистості втілює в собі начало, мету, механізм реалізації мети і є

критерієм істини. Отож історія й суспільне буття розвиваються
відповідно до сутності людини. У суспільстві має бути начало, яке
б містило всі умови для його функціонування як цілого. Таким

началом є закон: «Особистість – принцип буття». У сучасному світі
присутній парадокс: під виглядом концепту «кожна людина –
особистість» панує посередня людина, а людство живе в умовах,
створених цим типом людини для власної вигоди. Заради

тимчасової вигоди посередня людина знищує підстави природного
й духовного буття.
За законом А. Дж. Тойнбі (що перевірений історією), держави

й суспільства здатні до розвитку за умови наявності творчої
(активної) меншості – особистостей, які діють в інтересах
суспільства. Філософи, заперечивши світоглядний закон:

«Особистість – принцип буття», пішли за колективним несвідомим,
яке проголосило новий «закон»: «Кожна людина – особистість».

601