Page 602 - 6816

Так було закладено світоглядне підґрунтя знеособленої форми
буття людини й суспільства. Отож деградація людської спільноти
має світоглядне походження, тому вихід із кризи знеособленого
буття також перебуває у світоглядній площині.

Основна тенденція розвитку суспільства – зростання рівня його
самоорганізації: від примітивних форм до більш досконалих, що
надає більше можливостей для самореалізації людини, хоча

збільшується ймовірність і для негативних проявів людської
психіки. Процес самоорганізації можна загальмувати, але не можна
зупинити. Гальмування процесу розбудови особистісних форм
буття – це не розуміння об’єктивних тенденцій розвитку суспільного

буття. Самоорганізація – це прояв духовної, інтелектуальної,
психологічної, соціальної зрілості людини й суспільства, що

можливо лише на основі принципів свободи, духовної ієрархії,
рівності та справедливості, втіленням яких є особистість. Зрозуміло,
що посередня людина не зацікавлена в розвиткові самоорганізації,
бо вона тоді втратить свій пріоритет у суспільстві.

Визнання ролі та значення особистісної парадигми буття
«потягне» за собою зміну відносин між людиною і природою. Як
посередня людина знеособлено ставиться до іншої людини, так

вона знеособлено ставиться й до природи: по-хижацьки її знищує.
Антрополого-глобальну катастрофу можна подолати лише за умови
зміни парадигми розвитку, а точніше – знеособленого способу
буття на особистісний. Філософія єдності людини й світу органічно

доповнює особистісну парадигму буття людини.
Основна причина, що породжує ідеологію персоналізму на
світовому рівні, – це подолання антрополого-глобальної

катастрофи, а на рівні України – пріоритетного становища
посередньої людини. Після здобуття Україною незалежності
суспільствознавці й деякі політичні сили абсолютизували роль
держави, недооцінили значущість громадянського суспільства,

необхідність національної ідеології, що, урешті-решт, призвело до
панування олігархів. Відсутність національної ідеології свідчить
про те, що в суспільстві немає критичної маси особистостей,

здатних мислити та діяти на рівні держави й нації, а українська
нація ще не визначилася зі своїми цінностями, принципами
й політичними пріоритетами на міжнародній арені. Отож

відсутність національної ідеології гальмує розвиток української
нації. Національна ідеологія – це засіб самовизначення й

602