Page 595 - 6816

Принцип духовної ієрархії проходить через всю історію
світової філософії й релігійної думки: він мав легітимний характер,
хоча, безумовно, між принципом та існуванням завжди є різниця.
Посередня людина відчувала свою духовну й інтелектуальну

неповноцінність, тому закономірним є неприйняття нею цього
принципу. Найглибші підвалини метафізики як науки про
первоначала пов’язані з ступенями духовного розвитку людини.

Саме цей зв’язок є причиною того, що метафізика в усі часи була
предметом критики.
Доведено, що пріоритет духовного над матеріальним органічно
притаманний українській філософській традиції і був підґрунтям

життєдіяльності української нації. Це дратувало наших сусідів, але
вберігало Україну від руйнації в умовах, коли українці не мали

державності. Тому не дивно, що ідея відродження особистісного
начала буття народилася в Україні. Це нова парадигма буття як для
окремої людини, людської спільноти, так і для України. Пріоритет
духовного над матеріальним має отримати легітимний характер. Це

дозволить переосмислити зміст принципів свободи, рівності,
справедливості й наповнити їх новим змістом. Усвідомлюємо, що
нав’язати нові принципи неможливо, якщо відсутнє відповідне

підґрунтя. Реформування буття повинне мати цілісний характер.
Пріоритет духовного сприятиме втіленню в життя принципів
свободи, ієрархії, рівності та справедливості, що допоможе
реалізувати ідею належного. Відродження первоначал буття також

сприятиме метафізичному очищенню людини та світу та
парадигмальним змінам буття. Вищі принципи (пріоритет
духовного над матеріальним, цінності особистісного буття,

установка на належне та ін.) мають стати пріоритетними щодо
матеріальних цінностей, а причинно-наслідкові природні зв’язки
(нижчі форми детермінації) мають бути підпорядковані
телеологічним зв’язкам – потребам духовного розвитку людини.

Подолання кризових ситуацій в історії пов’язане з ідеєю героя,
особистості, яка здатна відмовитися від власної вигоди й діяти в
інтересах роду, держави й суспільства. Ієрархічний підхід до

розуміння людської сутності – залежна людина, посередня,
особистість і геній – притаманний китайській, античній,
середньовічній християнській, арабській, модерній європейській

філософії. Отож сутність людини не залежить від філософських і
соціокультурних особливостей епохи. Ідея особистості як духовної

595