Page 599 - 6816

відповідальності за буття. Метафізика особистісного буття має
стати основою планетарного способу буття.
Ідея двох парадигм буття людини має давню історію. Історики,
культурологи свою роль виконали: вони на емпіричних

дослідженнях довели, що є дві форми буття, які поставали під
різними поняттями й образами. Метафізична теорія особистості
теоретично пояснює причини існування двох форм буття людини й

суспільства. В умовах пріоритету матеріального пріоритет
належить посередній людині, натомість в умовах пріоритету
духовного утворюватимуться об’єктивні підстави для формування
особистості. Суспільне буття – це вияв ментального потенціалу

панівного типу людини. Суспільство має навчитися цілеспрямовано
відтворювати особистісне начало. Визнання за особистістю

останньої реальності означатиме революцію в усіх сферах буття та
свідомості. Закон «Особистість – принцип буття» слід розглядати
як реалізацію платонівської ідеї блага, тоді як концепт «кожна
людина – особистість» обґрунтовує панування знеособленого,

пріоритет існування перед сутністю. «Особистість – принцип
буття» і «кожна людина – особистість» – це два начала буття, між
якими відбувається безперервна боротьба. Перший є втіленням

порядку, а другий – хаосу. Втіленням небуття є знеособлена форма
життєдіяльності людини, у якій пріоритет належить матеріальному,
а реалізує його посередня людина. Кожна людина є учасником цієї
боротьби й філософи насамперед.

Свої уявлення про особистісне буття християнство
сформулювало в догматі Святої Трійці: Іпостасі рівні, кожна з них є
Бог. Св. Трійця втілює ідею органічної єдності принципів

субординації й координації, ієрархії й рівності, єдності й
багатоманітності. Іпостасі не конфліктують, а взаємно доповнюють
одна одну. Сформулювавши догмат Св. Трійці, християнство
запропонувало взірець і символічну систему образів для розуміння

взаємовідносин між державою, громадянським суспільством і
людиною. Уважаємо, що соціально-філософські ідеї, що містяться в
догматі Св. Трійці, можуть стати методологічним підґрунтям для

реформування суспільства, українського зокрема. Між державою,
громадянським суспільством і суспільною думкою має бути чітка
координація на зразок симфонії. У кожної державної, громадської

структури свої функції, але місія одна – створити умови для
вдосконалення людини до особистісного рівня. У суспільстві не

599