Page 598 - 6816

освіченій і досвідченій людині зрозуміло, що це не так. Слід
визнати, що пріоритет в Європі й у світі належить посередній
людині. Знеособлена парадигма буття, «освячена» концептом
«кожна людина – особистість», є втіленням ніщо. Поділ буття

на особистісне та знеособлене – це поділ на буття та ніщо.
Особистісне буття самодостатнє, оскільки має в собі всі умови для
існування, усі можливості та здібності для повноцінного життя,

тоді як знеособлене нездатне самостійно існувати, воно живе
завдяки досягненням особистості. Особистість – це справжнє
автентичне буття, а тому вона є безумовним первоначалом буття,
натомість знеособлена людина не має підстав для самостійного

буття. Без особистості буття перетворюється на ніщо – знеособлене
існування. Особистість – це єднальний центр буття в часі й

просторі, його метафізична основа, яка має внутрішню тенденцію
до діяльності через самовираження, проте останнє не є самоціллю,
а є діяльністю заради інших. Особистість є втіленням буття, а
посередня людина – носієм небуття. Особистість – це водночас

субстанція і процес, але така субстанція, яка змінюється за формою,
залишаючись незмінною за суттю.
До сьогодні між релігією, філософією й наукою відбувається

конфронтація за трактування первоначал. Визнання принципу
духовної ієрархії та ідеї особистості як досконалої людини може
стати спільною «територією», яка задовольнить релігію, філософію
й науку, мобілізуючи їх на подолання зовнішнього та внутрішнього

хаосу. Пріоритет особистості – це не забаганка автора монографії, а
нагальна потреба буття, єдина можлива відповідь на історичний
виклик, перед яким опинилася людська спільнота, й зокрема

українська нація. Знання про первоначала буття й метафізична
теорія особистості є законом функціонування суспільства в умовах
глобалізації, підґрунтям справедливого суспільства.
Ідея особистості, сформульована на принципі духовної ієрархії,

є логічним розвитком метафізики й суспільного буття, здатна
гармонійно організувати взаємодію різних форм сущого.
Інтелектуальний рух за відродження принципу духовної ієрархії не

означає скасування концепту «кожна людина – особистість», а
надає йому новий поштовх для розвитку. Особистість є началом і
кінцем, підґрунтям і метою суспільного буття, що поєднує

принципи свободи, духовної ієрархії, рівності, справедливості й

598