Page 580 - 6816

їхнім впливом відбувається деструктивна діяльність, яка в
С. Дацюка дістала назву «дезактивізм» [169, с. 19]. Наведені факти
й роздуми дають підстави зробити висновок: кланово-олігархічна
система й породжені нею партії стають нелегітимними.

Підсумовуючи роздуми європейських та українських філософів
про зміст політики, сформулюємо онтологічні принципи
політичного життя. По-перше, політика має бути відокремлена від

бізнесу. (Цей принцип усвідомив ще Платон: «Держава є справедлива, коли
три різні за своєю природою стани, що є в ній, займаються кожний своєю
справою» [422, c. 125]). По-друге, політики мають взяти курс на
подолання відчуження, що є економічною й соціально-політичною
умовою розбудови особистісної парадигми буття людини. По-

третє, на місця законодавців і державних посадовців мають
претендувати лише діячі особистісного рівня розвитку, спонукувані

інтересом нації. Тільки політик особистісного рівня здатен цілісно
осмислювати проблеми й діяти в інтересах держави й суспільства.
(Л. Штраус зазначає: «Конституційні повноваження мають бути передані
<…> шляхетним людям…» [655, с. 179]). По-четверте, громадяни як
суб’єкти політичної діяльності мають усвідомити, що до політичної

діяльності й державної служби можна допускати лише діячів
особистісного рівня розвитку, не пов’язаних із бізнесом, а процес
виборів не можна цілковито перекладати на механізм демократії,

оскільки сьогодні посередня людина перетворила її на засіб
маніпулювання свідомістю народних мас. У суспільстві має бути
моральний контроль аристократів духу за сферою політичної

діяльності. (Фундаментальну думку щодо відносин між політичною
й духовною елітами сформулювала О. Забужко: «Без духовної ієрархії –
наявності прошарку не просто „еліти”, а політично незалежної „духовної
аристократії”, визнаної суспільством за продуцента й носія культурної
норми в найширшому розумінні, – кожне людське суспільство рано чи пізно
приречене на крах…» [214, с. 576]). Отже, політичну діяльність, з
одного боку, має контролювати духовна аристократія, а з іншого, –
соціальна відповідальність лежить на самому суспільстві [689,

с. 429–548 ]. По-п’яте, політики мають бути реалізаторами
первоначал суспільного буття й ідеї справедливості зокрема. По-
шосте, організаційною формою реалізації принципів суспільного

буття мають бути дискурсивно-комунікативні практики.
На нашу думку, сформульовані принципи сприятимуть
розбудові особистісного суспільства. На основі запропонованих

теоретичних засад проаналізуємо політичне життя в Україні. Партії

580