Page 579 - 6816
P. 579
розуміння політичної діяльності говорити від імені суспільства, а
діяти в інтересах свого класу. «Політика в широкому розумінні – це
шляхи і способи колективного прийняття рішень і здійснення
вибору» [163, с. 268], тобто в сучасних умовах політик, якщо він є
відповідальною особою, має діяти в інтересах суспільства на основі
ідеї справедливості [409, с. 373; 715]. Філософським узагальненням
роздумів про політику вважаємо твердження А. Бадью, який на
основі філософії Платона висновує, що справедливість – це
філософське ім’я політики [30, с. 249].
Конструктивні думки щодо взаємозв’язку між здібностями
державного діяча й виконуваними функціями залишив П. Куліш. Він
усвідомив, що державна служба – це найскладніша й найважча
діяльність (бо вимагає бути спонукуваним інтересом цілого), а тому
до неї треба залучати найбільш здібних громадян, тоді як насправді
вона є найлегшою й найпривабливішою діяльністю [292, с. 143],
оскільки дозволяє досягати власної вигоди за рахунок інтересів
суспільства. На єдності активної меншості та пасивної більшості
наполягав і В. Липинський. Він уважав, що об’єднати активну
меншість і пасивну більшість в органічне ціле мають спільні
настанови до життєдіяльності [319, с. 205]. Тому основна проблема
політика й державного діяча – це не вирішення матеріальних проблем
громадян, а досягнення солідарності активної меншості й пасивної
більшості. Суспільство має усвідомлювати, що воно динамічно
розвиватиметься лише за умови, коли пріоритет належатиме
політикам і державним діячам особистісного ступеня розвитку.
Аналізуючи характер і результати діяльності українських
політиків крізь призму вимог, сформульованих Платоном,
Аристотелем, М. Вебером, А. Бадью, Д. Белом, Е. Тоффлером
зазначимо, що більшість із них не лише не мають необхідних
якостей, не розуміють і не можуть аналізувати проблеми, перед
якими опинилася Україна, але й неспроможні до особистісної
відповідальності. Українські політики – це відображення прагнення
українських олігархів до нічим не обмеженого матеріального
збагачення. Сьогодні більшість політиків не здатні бути
концептуальними персонажами, оскільки не діють з позиції блага й
справедливості. Основними засобами їхньої діяльності є
маніпуляції, піар, шантаж і взаємний компромат. Політики від
олігархів виявилися неспроможними вирішити жодну з проблем,
перед якими опинилася Україна після здобуття незалежності. Під
579