Page 581 - 6816

утворені олігархами, спотворюють політичне життя. Олігархи
стали «концептуальними персонажами», а політики – їхніми
маріонетками. Дії олігархів і їхніх політиків мають усі ознаки
політичного неадеквату. Після Революції Гідності ніхто з політиків

не виступив з аналізом політичної ситуації, що свідчить, з одного
боку, про відсутність у них цілісного мислення, а з іншого, – про те,
що вони діють ситуативно. Функцію об’єднання суспільства здатні

виконати лише політики й державні діячі особистісного рівня
розвитку. Сучасні українські політики й державні діячі протягом
незалежного існування Української держави виявилися нездатними
забезпечити єдність у суспільстві, що однозначно свідчить про те,

що вони не сягають рівня особистості, тому в принципі не
спроможні бути концептуальними персонажами.

Отже, можливе повторення кризи з надзвичайно небезпечними й
деструктивними наслідками. Дослідники виділяють як об’єктивні, так
і суб’єктивні чинники можливої майбутньої кризи. До об’єктивних
відносять такі: по-перше, не відбулося очікуваного перезавантаження

влади, олігархи залишилися при владі під політичними гаслами
європейського вибору й реформ; по-друге, повернення до влади тих,
проти кого був скерований Майдан; по-третє, відсутність реформ і

поглиблення кризи на фоні зростаючої корупції; по-четверте,
суспільний запит на демонтаж олігархічної системи й одночасне її
зміцнення з переслідуванням активістів, не згодних з
реолігархізацією; по-шосте, надзвичайно м’яка реакція Києва на

агресію Москви. Суб’єктивні чинники, що можуть сприяти новій
загальнонаціональній кризі: 1) зростання кількості незадоволених
«діяльністю» влади; 2) відсутність комунікацій між громадянським

суспільством і владою; 3) зростання почуття гідності серед українців,
що концентрується у твердженні: «боротьба за визнання» [150,
с. 47–48]. Поєднання об’єктивних і суб’єктивних чинників збільшує
вірогідність нової загальнонаціональної кризи. Реформування

суспільства гальмується відсутністю партії, яка б змогла продовжити
боротьбу за реформи. Отже, на часі політики, які мають особистісну
Я-концепцію.

Суттєвою умовою трансформації знеособленої парадигми буття
людини в особистісну може стати Я-концепція політика
особистісного спрямування, яка має синтезувати духовні зусилля

нації. По-перше, опертя на національну ідеологію. По-друге,
спонукання інтересом нації є єдиним й абсолютним критерієм, що

581