Page 578 - 6816
P. 578

Незважаючи           на     те,     що      ідеологи        постіндустріального
            суспільства недооцінили необхідність внутрішнього вдосконалення
            людини,  вони  залишили  конструктивні  ідеї  щодо  переосмислення
            ролі  політиків  у  нових  умовах,  наприклад,  Д. Белл  зазначив,  що

            «політика  –  арена  соціальної  справедливості»  [45,  с. 258],  тобто
            філософ  заперечує  мак’явеллівську  концепцію  політики,  що
            концентрувала увагу на досягненні влади. У контексті ідей Д. Белла

            мислять  Ж. Дельоз  і Ф. Ґваттарі.  Вони  висловлюють  думку,  що
            сучасний політик не має потрапляти під вплив доксів (примітивних
            суджень, гадок) посередньої людини [175, с. 194].
                  Суттєві  недоліки  в  політичній  сфері  виявив  Е. Тоффлер:

            «Сьогодні еліти вже не здатні прогнозувати наслідки своїх дій» [554,
            с. 350]. Філософ виявив відчуженість громадян від політичного життя

            не  лише  в  США,  але  й  у  Великій  Британії,  Японії  та  ін.  державах
            і зауважує, що політична влада в суспільствах Другої хвилі не лише
            має знеособлений характер, але перетворилася на «чорну діру» [554,
            с. 351].  Ця  відчуженість  породжує  месіанський  комплекс,  бажання

            сильного  лідера,  здатного  навести  лад  і  діяти  з позиції
            справедливості.  Кількість  людей  з  месіанським  комплексом
            не зменшується,  а  зростає  [554,  с. 353–358].  Е. Тоффлер  усвідомив

            специфіку  проблем  при  переході  до  суспільств  Третьої  хвилі:  вони
            мають комплексний характер. Їхнє вирішення вимагає як відповідних
            спеціалістів,  так  і  політичних  лідерів.  Футуролог  замислюється
            над якостями, які мають бути притаманні політикам при переході до

            суспільств  Третьої  хвилі,  і  визнає,  що  їх  важко  визначити,  але
            впевнено  стверджує:  політик  мусить  дослухатися  до  інших,  мати
            здатність  до  творчої  уяви  й усвідомлювати  обмежену  природу

            політичного лідерства [554, с. 357].
                  Підсумовуючи,  зауважимо,  що  і  в  індустріальному,  і  в
            постіндустріальному  суспільствах  у  сфері  політики  превалює
            економічний  детермінізм,  який  є  різновидом  політики  простору

            (Raum polituk) й здорового глузду. Цей напрям панує й сьогодні у
            вигляді боротьби за джерела енергії та ринки, проте зрозуміло, що
            він добігає кінця. Частина філософів й політиків заявляють, що така

            політика  себе  вичерпала.  Має  змінитися  напрям  розвитку
            із зовнішнього на внутрішній. Так, своєрідним підсумком про роль
            політика  в  сучасному  світі  є  твердження  колишнього  віце-

            Президента США (1993–2001), лауреата Нобелівської премії миру
            (2007)  Альберта  Ґора,  який  відмовляється  від  мак’явеллівського


                                                         578
   573   574   575   576   577   578   579   580   581   582   583