Page 578 - 6816

Незважаючи на те, що ідеологи постіндустріального
суспільства недооцінили необхідність внутрішнього вдосконалення
людини, вони залишили конструктивні ідеї щодо переосмислення
ролі політиків у нових умовах, наприклад, Д. Белл зазначив, що

«політика – арена соціальної справедливості» [45, с. 258], тобто
філософ заперечує мак’явеллівську концепцію політики, що
концентрувала увагу на досягненні влади. У контексті ідей Д. Белла

мислять Ж. Дельоз і Ф. Ґваттарі. Вони висловлюють думку, що
сучасний політик не має потрапляти під вплив доксів (примітивних
суджень, гадок) посередньої людини [175, с. 194].
Суттєві недоліки в політичній сфері виявив Е. Тоффлер:

«Сьогодні еліти вже не здатні прогнозувати наслідки своїх дій» [554,
с. 350]. Філософ виявив відчуженість громадян від політичного життя

не лише в США, але й у Великій Британії, Японії та ін. державах
і зауважує, що політична влада в суспільствах Другої хвилі не лише
має знеособлений характер, але перетворилася на «чорну діру» [554,
с. 351]. Ця відчуженість породжує месіанський комплекс, бажання

сильного лідера, здатного навести лад і діяти з позиції
справедливості. Кількість людей з месіанським комплексом
не зменшується, а зростає [554, с. 353–358]. Е. Тоффлер усвідомив

специфіку проблем при переході до суспільств Третьої хвилі: вони
мають комплексний характер. Їхнє вирішення вимагає як відповідних
спеціалістів, так і політичних лідерів. Футуролог замислюється
над якостями, які мають бути притаманні політикам при переході до

суспільств Третьої хвилі, і визнає, що їх важко визначити, але
впевнено стверджує: політик мусить дослухатися до інших, мати
здатність до творчої уяви й усвідомлювати обмежену природу

політичного лідерства [554, с. 357].
Підсумовуючи, зауважимо, що і в індустріальному, і в
постіндустріальному суспільствах у сфері політики превалює
економічний детермінізм, який є різновидом політики простору

(Raum polituk) й здорового глузду. Цей напрям панує й сьогодні у
вигляді боротьби за джерела енергії та ринки, проте зрозуміло, що
він добігає кінця. Частина філософів й політиків заявляють, що така

політика себе вичерпала. Має змінитися напрям розвитку
із зовнішнього на внутрішній. Так, своєрідним підсумком про роль
політика в сучасному світі є твердження колишнього віце-

Президента США (1993–2001), лауреата Нобелівської премії миру
(2007) Альберта Ґора, який відмовляється від мак’явеллівського

578