Page 584 - 6816
P. 584

проблеми, розв’язання яких має стати першочерговим у діяльності
            метафізичних і концептуальних персонажів.
                  Спираючись  на  попередній  аналіз,  стверджуємо,  що  будь-яке
            суспільство  існує  доти,  поки  воно  у  своєму  підґрунті  має

            особистісне  начало.  В  умовах  Російської  й  радянської  імперії
            особистісне начало в Україні й механізми його відтворення свідомо
            знищували.  Відродження  духовних  засад  буття  української  нації

            передбачає  реалізацію  пріоритету  особистості  в  усіх  сферах
            суспільства.  Водночас,  як  доводить  практика,  далеко  не  всі
            суб’єкти  діяльності  здатні  бути  відповідальними.  Сьогодні
            простежуємо  бездіяльність  еліти,  за  яку  вона  мусить  відповідати.

            Так,  кожен  громадянин  вільний  обирати:  чи  бути  суб’єктом
            діяльності, чи залишитись пасивним і бездіяльним, але і в першому,

            і  в  другому  випадках  кожен  несе  відповідальність  за  свій  вибір
            перед  суспільством  і  власною  совістю.  Діяч,  який  здатен
            конструктивно впливати на перебіг подій, що склалися в тій чи тій
            сфері суспільного життя, але відчужується від виконання власних

            обов’язків,  має  нести  відповідальність  за його  бездіяльність.  (Для
            довідки зауважимо, що таких осіб у Стародавній Греції називали «ідіотами»
            [648,     с. 91]).  Отже,  свобода  вибору  автоматично  накладає
            відповідальність,  і  кожен  суб’єкт,  усвідомлює  він  чи  ні,  несе

            відповідальність. Як уже було зазначено, взірцем відповідальності
            в суспільстві  мають  бути  філософи,  але  вони,  на  жаль,  ще  не
            відчули своєї особистісної відповідальності за стан справ в Україні.
            А втім  і  суспільство  ще  не зрозуміло,  у  чому  полягає

            відповідальність            філософів,         істориків,        науковців,         митців,
            психологів, освітян.
                  Досліджуючи            проблему          відповідальності,           А. Єрмоленко

            акцентує увагу, що є два її види – «за щось» і «перед кимось» [210,
            с. 169]. Перше значення має монологічний сенс, це відповідальність
            людини  за  свої  вчинки  та  продукти  власної  діяльності;  друге  має
            комунікативний смисл, під яким розуміють відповідальність перед

            людиною  й  суспільством.  Уважаємо,  що  індивід  має  нести
            і монологічну,  і  комунікативну  відповідальність,  адже  в  першому

            випадку  він  відповідальний  за  продукти  власної  діяльності,  а  в
            другому  –  за  суспільні  відносини.  Безумовно,  монологічна  і
            комунікативна               відповідальності              органічно            поєднанні.
            Комунікативна  відповідальність  неможлива  без  монологічної,  як  і

            навпаки.  А. Єрмоленко  доходить  висновку,  що  відповідальність


                                                         584
   579   580   581   582   583   584   585   586   587   588   589