Page 572 - 6816
P. 572

так не може бути Сили Яфетової без непорушної, безкомпромісової
            внутрішньої  моралі»  [320,  с. 74].  Такої  моралі,  на  жаль,  бракує  в
            українському  політикумі  до  сьогодні.  На  основі  дослідження
            поглядів В. Липинського й А. Дж. Тойнбі, висновуємо, що політик

            Нового часу – це діяч посереднього рівня розвитку, не спроможний
            діяти в інтересах суспільства. Цю нездатність пояснюємо тим, що
            спонуканням  до  діяльності  в  нього  є  не  інтерес  держави  й

            суспільства, а вигода. Ідею блага та справедливості він сприймає як
            ілюзію, а вигоду визнає реальною спонукальною силою.
                  На  початку  ХХІ ст.  знеособлені  тенденції  в  політиці  набули
            «довершеності». До цього часу політичною абеткою вважають, що

            мистецтво  політика  полягає  в тому,  що  він  має  діяти  на  користь
            свого  класу,  верстви,  а  іншим  завдавати  шкоди.  «Мистецтво

            справедливої політики – це мистецтво приносити друзям користь, а
            ворогам  завдавати  шкоди»  [116,  c. 61],  що  призводить  до
            радикалізму  та  безкомпромісної  боротьби  класів,  але  це  було
            піднесено  до універсального  закону.  Роль  політиків  у  сучасному

            західному  світі,  за  висновками  Ж. Дерриди,  суттєво  змінюється:
            влада  все  більше  переходить  до  ЗМІ,  а  політик  усе  більше  стає
            актором комунікаційної сфери [179, с. 143]. Отож сучасні політики

            збільшують рівень соціально-політичного й психологічного хаосу.
                  Філософія  Платона  розкриває  глибинні  причини  політичного
            хаосу  в  Україні.  Проаналізувавши  причини  боротьби  в  стані
            політичної  еліти  держави,  філософ  висновує:  «Незгода  <…>  це

            найбільше  невігластво»  [423,  с. 162].  В  умовах  інформаційного
            суспільства  цю  боротьбу  ведуть  за допомогою  слова,  яке  втрачає
            своє онтологічне значення, що призводить до деградації духовних і

            комунікативних  основ  життєдіяльності  суспільства.  З  цього
            приводу  Вольтер  зазначав,  що  не  можна  знайти  жодної  нації  «де
            було  б  дозволено  порушувати  своє  слово»,  адже  це  «неможливо
            серед людей, які вихваляються тим, що вони дурять одне одного»

            [111,  с. 270].  За  маніпуляціями  сучасних  українських  політиків
            зникає  реальність  і  виникає  псевдореальність,  симулякр.  Треба
            відродити  сакральне  значення  слова.  Український  політикум

            абсолютно ігнорує мораль і необхідність виховної роботи в масах.
                  Ключ  до  розуміння  таємниць  українського  політикуму  дають
            роздуми Ф. Гаєка, який, аналізуючи проблему, чому при владі дуже

            часто  опиняються  найгірші,  пише,  що  «люди  неделікатні,  а
            попросту кажучи, безпринципні мають набагато більше шансів на


                                                         572
   567   568   569   570   571   572   573   574   575   576   577