Page 569 - 6816

«виняткову особисту відповідальність за те, що він робить,
відповідальність, відхилити яку чи скинути з себе він не може й не
має права» [100, с. 666]. Філософ виділив якості, якими має володіти
політик: орієнтуватися на сутність політичних подій, бути здатним

усебічно їх осмислювати й мати почуття відповідальності. З усієї
сукупності проблем М. Вебер виокремив смертні гріхи політика:
втеча від сутності справи й безвідповідальність [100, с. 691].

Я-концепція політика в колишньому СРСР цілком ґрунтувалася
на поглядах Н. Мак’явеллі, але було зроблено крок у подальшому
«вдосконаленні» цієї антигуманної концепції. На процес
формування політики в Радянському Союзі суттєво вплинув

В. Ленін, який дотримувався позиції, що політика – це
концентроване відображення економіки. Ленінське визначення

політики сформульоване з позиції пріоритету матеріального
над духовним. Звичайно, за такого підходу проблеми духовного
розвитку людини, мораль залишаються поза межами політичної
теорії та практики. Радянські політики мак’явеллівського типу

безсоромно вдавалися до маніпуляцій суспільною свідомістю.
Розбіжності між політикою та мораллю досягли в радянські часи
катастрофічних масштабів. Етичні цінності стали фікцією. Як доказ

можна згадати відому тезу Й. Сталіна про посилення класової
боротьби в процесі розбудови соціалізму. Отож в умовах
знеособленого суспільства змістом політичного є боротьба за владу
та вигоду, але на словах політики говорять від імені всього

суспільства. Урешті-решт, політики посереднього рівня свідомо чи
підсвідомо керуються принципом: мета виправдовує засоби.
Суттєвий внесок у дослідження ролі політика зробив Ф. Гаєк,

який довів, що політика в тоталітарному суспільстві цілковито
спирається на підсвідоме й ігнорує свідоме. Результатом такої
політичної діяльності є те, що «не залишиться буквально жодної
галузі, де не здійснюватиметься систематичний контроль

інформації, спрямованої на повну уніфікацію поглядів» [615,
с. 122]. Ф. Гаєк ретельно дослідив механізми такої діяльності й
дійшов висновку, що одним із найбільш дієвих стає використання

«старих слів у нових значеннях» [615, с. 119]. Таке
«переосмислення» сталося з фундаментальними соціально-
філософськими поняттями: «свобода», «справедливість»,

«рівність», «мораль», «право» та ін. Діяльність політика
посереднього рівня сприяла появі специфічних пропагандистських

569