Page 565 - 6816

залишаються два найсуттєвіші моменти: перший – які якості мають
бути притаманні політикам і державним діячам, щоб суспільство
під їхнім керівництвом могло успішно розвиватися; другий – за
якими критеріями електорату слід обирати собі лідерів.

Отже, завдання підрозділу: сформулювати Я-концепцію
політика в умовах необхідності трансформації знеособленої
парадигми буття людини в особистісну на основі висвітлення таких

питань: реконструювати Я-концепцію політика античного світу,
проаналізувати зміст поглядів Н. Мак’явеллі на політичну
діяльність та дослідити запропоновану мислителем Я-концепцію
політика, з’ясувати Я-концепцію політика епох модерну

та постмодерну й довести її вичерпаність, сформулювати основні
положення Я-концепції політика особистісного спрямування.

Властивості, які мають бути притаманні державним діячам,
Платон називав божественними. Він звернув увагу на те, що їхні
здібності – це «божественне золото – те, яке дароване богами, воно
завжди в їхній душі, і вони не мають жодної потреби в золоті

людському, до того ж, це було б блюзнірським гріхом, маючи те
золото, опоганювати його домішкою золота смертного» [422,
с. 105–106]. З цих висловлювань бачимо, що здібності філософ

піднімає на рівень вищий, ніж володіння матеріальними благами й
політичною владою. Отож Платон усвідомив, що політичні й
державні діячі, спонукувані інтересом цілого, мають божественні
(розумій, особистісні) здібності, а суспільство й держава без них

деградуватимуть. Незважаючи на обмежений історичний досвід,
Платон усвідомив безпосередній зв’язок між здібностями політиків
та міццю держави. Отже, держава не може ефективно розвиватися

без еліти, здатної мислити й діяти в її інтересах. Підсумовуючи
погляди Платона, зазначимо: під здібностями філософ розумів не
здібності до окремих видів діяльності, а здібності до відтворення
суспільних форм буття, виконання тих чи тих державних функцій

та обов’язків.
Для Аристотеля політика є найважливішою з усіх наук і
мистецтв, а справедливість та особистість – поняттями одного

порядку [26, с. 467]. Сутність політичної філософії Аристотеля
можна узагальнити в таких твердженнях: по-перше, політичний
діяч має бути спонукуваний ідеями блага та справедливості,

дотримуватись пріоритету моралі; по-друге, справедливість є

565