Page 560 - 6816

образи масової культури – це загроза внутрішньому світові людини
та психічному здоров’ю суспільства.
Конструктивні роздуми щодо змісту й ролі мистецтва залишив
П. Сорокін. Він виділив ідеаціональну, ідеальну й чуттєву форми

мистецтва. Предметом ідеаціонального мистецтва є наближення
реципієнта художнього образу до Абсолютних цінностей. Якщо
осмислювати зміст ідеаціонального мистецтва крізь призму ідеї

особистості, то його змістом є формування в реципієнта
особистісного начала. Чуттєве мистецтво за його змістом
протилежне ідеаціональному. Воно орієнтоване на сферу почуттів
людини й вільне від релігійних і моральних цінностей. Філософ

прослідкував тенденцію розвитку мистецтва, виявив негативну
закономірність взаємовпливів знеособленого життя та чуттєвого

мистецтва й висновує, що таке мистецтво за його змістом вульгарне,
аморальне й поверхове, проте найгіршим є те, що це мистецтво
концентрує увагу на патологічних типах людей: його героями
зазвичай стають знеособлені персонажі. Узагальнюючи, П. Сорокін

пише: «Сучасне мистецтво – переважно музей соціальної та
культурної патології. Воно сконцентроване в поліцейських моргах, у
притулках злочинців, на статевих органах, воно діє переважно

на рівні соціального дна» [517, с. 456]. Як соціолог П. Сорокін
зрозумів і довів негативний вплив чуттєвого мистецтва на
внутрішній світ людини й суспільне життя. Саме чуттєве мистецтво
породжує певні політичні течії. «Комуністи й фашисти в політиці –

аналоги модерністів в образотворчому мистецтві» [517, с. 462].
Чуттєве мистецтво – це і є «мистецтво для народу».
Суспільство, що прагне розвиватися, має контролювати

«розвиток» масової культури, яка є постачальником примітивних
художніх образів, а отже, спрощеного світосприйняття. Уважаємо,
що всі течії в межах напряму «мистецтво для народу» мають
спільні риси: зневага до реальних духовних проблем людини та

смислу її буття, надмірна увага до власних емоцій, почуттів, думок,
що проявляється в абсолютизації художніх засобів. На нашу думку,
Я-концепція «митця» напряму «мистецтво для народу» складається

з таких положень і соціально-психологічних установок: по-перше,
відсутність укоріненості в буття й відчуженість від духовних
здобутків людства; по-друге, відсутність любові та поваги до

людини, а точніше, зневага до особистісного начала буття; по-
третє, його предметом є беззмістовна гра ідей, форм, барв, у яких

560