Page 563 - 6816

тому стає небезпечним для влади в умовах пріоритетного
становища посередньої людини в суспільстві. Метою його
творчості є розвиток особистісного начала людини й суспільства.
Він активно протистоїть процесам деградації в суспільстві. Митці,

які стоять на засадах «мистецтво заради мистецтва» та «мистецтво
для народу», зазвичай не сягають особистісного рівня: ідуть на
деструктивну співпрацю з владою, беруть активну участь у

знеособленні людини й суспільства.
Для розуміння того, що сьогодні відбувається в культурі, й
мистецтві зокрема, доволі продуктивним є поняття «культурне
поле», яке ввів у соціологію мистецтва французький учений

П. Бурдьє (1930–2002). У культурному полі відображається та сама
боротьба, що і в соціально-політичному просторі. Специфіка влади

митців класичної орієнтації полягає в тому, що вони мають
символічний капітал. «Виробники культури наділені специфічною
владою, владою чисто символічною примусити бачити чи вірити,
кинути світло, зробити експліцитним, об’єктивованим досвід,

більшою чи меншою мірою сплутаний, незрозумілий, не
сформульований і навіть не формульований про природний і
соціальний світ і тим самим змусити його існувати» [90, с. 217].

Незважаючи на те, що абстрактні філософські поняття точніше
відображають сутність буття, вони не спроможні надихнути
народні маси на соціально-політичну активність, тоді як художній
образ, що відбиває ту саму суть, здатний примусити повірити в

реальність того, про що стверджують філософські поняття.
(Докладніший аналіз проблеми місії митця в сучасному світі див. [491]).
Поділяючи класичну традицію в мистецтві, сформулюємо Я-
концепцію митця в умовах кризи знеособленого буття: по-перше,

митець мусить усвідомлювати себе концептуальним персонажем,
особистістю, яка володіє символічним капіталом і здатна скерувати
розвиток людини й суспільства в особистісному напрямі; по-друге,
предметом діяльності митця мусить бути формування

особистісного начала людини й суспільства; по-третє, спонуканням
до діяльності має бути ідеал, за допомогою якого митець підносить

інших і себе до особистісного буття; зрада ідеалу обертається для
митця власною деградацією; по-четверте, митець має знати, що
створений ним художній образ є відбиттям його духовного
потенціалу і орієнтований або на розвиток, або на знеособлення

людини, третього не дано; по-п’яте, робота митця над художнім

563