Page 558 - 6816

реципієнт отримують естетичну насолоду від тріумфу
особистісного начала, то в «мистецтві заради мистецтва» все
навпаки. Критикуючи цей напрям, Х. Ортега-і-Гассет зазначав:
«Для сучасного художника естетична насолода полягає в торжестві

над людським. Тому важливо зробити свою перемогу наочною і
щоразу зображати задушену жертву» [404, с. 251]. Виходить, що
митець цього напряму своєю творчістю знеособлює реципієнтів.

Митці напряму «мистецтво заради мистецтва» не знаходять
смислу життя, а тому зраджують Я-концепції митця класичної
орієнтації. Про цей факт влучно висловився М. Бердяєв, аналізуючи
філософські засади творчості футуристів. Він доводив, що вони

відчули зміни, які відбувалися в житті, але їм не вистачило
духовного досвіду, щоб усвідомити й передати смисл цих змін. Про

світогляд таких митців він написав, що «вони перебувають в
глибокій духовній темноті, у них немає ніякого духовного
розуміння смислу» [54, с. 12]. Масштаб діяльності митців цього
напряму звужено до форми, яка стає єдиним предметом їхньої

уваги. Абсолютизація форми означає спрощення й деформування
реальності. Намагаючись зрозуміти спонуки до творчості митців
цього напряму, Х. Ортега-і-Гассет поставив питання: «Що означає

ця відраза до людського в мистецтві?». І сам відповів: «Можливо,
це відраза до самої природи людського…» [404, с. 255]. На нашу
думку, глибинна природа людського – це особистісне начало, а
тому слід погодитися з висновком філософа, що змістом цього

напряму стає не просто втеча від особистісного буття, а активне
сприяння знеособленню людини й суспільства. Безумовно, свого
знеособленого впливу на людину та суспільство митці цього

напряму не усвідомлюють і, якщо їм про це сказати, то вони з цим
не погодяться. Про поверховість цього напряму Ж. Маритен
справедливо зауважував: «„Мистецтво заради мистецтва” просто
ігнорує світ моралі, цінності й права людського життя» [356,

с. 178]. Форма стала самоціллю й поглинула зміст. Погоджуємося
і з подальшою критикою на адресу цього напряму: митці напряму
«мистецтво заради мистецтва» вважали себе лише митцями, у них

не було потреби бути активними суб’єктами соціального й
духовного життя. «„Мистецтво заради мистецтва” означає
безглуздість: оманливу необхідність для художника бути лише

художником, не людиною, а для мистецтва – відрізати себе від
власних запасів, від усього харчування, пального, від усієї енергії,

558