Page 559 - 6816

джерелом яких для нього є людське життя» [356, с. 178–179]. Митці
цього напряму займають відчужену позицію щодо суспільних
проблем, отже, не здатні сприяти розвиткові людини й суспільства.
Важливою особливістю напряму «мистецтво заради мистецтва»

є те, що він містить значний ігровий складник. Погоджуємося з
висновками Х. Ортеги-і-Гассета, що цей напрям має ігрове
походження, а предметом творчості митців стала гра ідей [404,

с. 270, 262]. Цей напрям є продуктом діяльності митця, який не
бажає дивитися на світ очима духовно зрілої людини, бачити
знеособлену реальність, а спостерігає її з позиції дитини, яка
бавиться емоціями, почуттями, ідеями, фарбами та формами.

Х. Ортега-і-Гассет не лише дав ґрунтовні філософські відповіді на
питання про суть напряму «Мистецтво заради мистецтва», але

зумів проникнути в психологію його творців: під гаслом чистого
мистецтва прихована ненависть до мистецтва взагалі [404, с. 266], а
точніше до особистісного начала буття. Отож на початку ХХ ст. у
мистецтві відбулася остаточна перемога знеособленого начала над

особистісним.
Підсумовуючи дослідження філософських засад напряму
«мистецтво заради мистецтва», зазначимо, що в ньому висловлено

активний протест людини маси проти особистісного начала
людського й суспільного буття. На основі аналізу філософсько-
світоглядних та мистецьких засад напряму «мистецтво заради
мистецтва» висновуємо, що для всіх його течій притаманні спільні

риси. Узагальнимо їх у Я-концепції: по-перше, зневага до реальних
проблем людини та смислу її життя; по-друге, нерозуміння
органічного зв’язку зовнішнього та внутрішнього аспектів життя

людини. Свідомість митців абсолютизувала або зовнішнє, або
внутрішнє життя, що було результатом одновимірного сприйняття
дійсності; по-третє, надмірна увага до власних емоцій, почуттів,
думок, що виявилося в абсолютизації художньої форми.

Митці напряму «мистецтво для народу», які сприймають
мистецтво як засіб розваги, не просто не здатні розвивати людину й
суспільство, але й активно «допомагають» їй деградувати,

створюючи примітивні художні образи. У цьому висновку немає
нічого дивного, бо якщо «мистецтво заради мистецтва»
знеособлено впливає на людину й суспільство, то напряму

«мистецтво для народу» це стосується насамперед. Предметом і
продуктом останнього є внутрішній хаос. Примітивні художні

559