Page 555 - 6816

у трансформуванні знеособленої парадигми буття в особистісну.
Отже, завдання параграфа: сформулювати Я-концепцію митця на
основі метафізичної теорії особистості та дослідження уявлень
митців про їхню місію в суспільстві.

У мистецтві сформувалося три основні напрями: класичний,
«мистецтво заради мистецтва», «мистецтво для народу» – і,
відповідно, три позиції митця щодо його місії в суспільстві. У

зазначеному порядку проаналізуємо ці напрями й відповідні
Я-концепції митця.
Видатні мислителі вважали, що мистецтво має відігравати
конструктивну роль у розвитку людини й суспільства. Ще Платон

розглядав мистецтво як засіб виховання людини, й політиків
зокрема [422, с. 100]. І. Кант зазначав, що мистецтво є засобом

розвитку духовних сил людини [237, с. 280], а Ґ. Геґель уважав його
засобом доведення до свідомості людини істини у формі
художнього образу [125, с. 109]. Про роль і призначення
класичного мистецтва влучно висловився Ф. Шеллінг: «Мистецтво

є для філософа найвищим саме тому, що воно відкриває його
погляду святу святих, де ніби полум’яніє у вічній і
першоджерельній єдності те, що в природі та в історії розділено…»

[638, с. 484]. Отож для класиків філософії мистецтво є найвищою
формою розвитку людського розуму, яка поєднує природне та
історичне і є осягненням смислу буття людини й істини.
Надзвичайно виразно сформулював місію мистецтва Х. Ортега-

і-Гассет: «Мистецтво мало велике значення з двох причин: через
предмет зображення, який торкався найсерйозніших проблем
людства, і саме по собі, як заняття, що допомагає людям

виправдати власне існування й наділяє гідністю» [404, с. 269],
тобто митець мусить адекватно реагувати на життєві та історичні
події, а також допомагати людині усвідомити смисл її життя.
Суттєво конкретизував місію митця Ж. Маритен: «Роль поетів не в

тому, щоб піднятися на сцену після трапези та пропонувати паням і
панам, які вдовольнилися земними стравами, хміль насолоди, що не
має наслідків. Але їхня роль і не в тому, щоб розносити хліб

екзистенційної нудоти, марксистської діалектики чи традиційної
моралі, біфштекс політичного реалізму чи політичного ідеалізму й
торти філантропії. Вони піклуються про духовну їжу людства, що

складається з інтуїтивного досвіду, одкровень і краси, бо людина є
тварина, що годується трансцендентним» [356, с. 186]. Митець

555