Page 554 - 6816

кожним учнем і запропонувати оптимальний шлях розвитку його
здібностей. По-четверте, учитель мусить уважати своєю основною
професійною місією формування особистісної Я-концепції
майбутнього громадянина України.

Модернізувати навчально-виховний процес можна лише на
основі цілісного переосмислення методологічних, теоретичних і
організаційних засад. Криза школи пов’язана з концептом «кожна

людина – особистість», який є підґрунтям знеособленого освітнього
процесу. Реформаторам школи слід зрозуміти, що без заміни
концепту «кожна людина – особистість» на метафізичну теорію
особистості всі реформи будуть приречені на поразку. Уся

складність з реформуванням системи виховання й освіти полягає в
тому, що його має супроводжувати зміна як світоглядної, так і

соціально-політичної парадигми суспільного буття, оскільки школа
й суспільство – два боки єдиного цілого. Освітяни мають стати
концептуальними персонажами, тобто живим втіленням
метафізичної теорії особистості. Сформульовані пропозиції

дозволяють перейти від розмов про особистість до реального
процесу її формування. Метафізична теорія та закони виховання
повертають у школу й суспільне життя ідеал, наповнюють змістом

діяльність усіх учасників навчально-виховного простору,
дозволяють перейти від кількісної оцінки ефективності роботи
школи до якісної.

5.3.3. Я-концепція митця, або Персональна
відповідальність митця за особистісне начало
суспільного буття. До початку ХХ ст. митець відігравав

концептуальну роль у життєдіяльності суспільства й держави:
художньо досліджував сутність того чи того часу, відображав його
у власних творах і допомагав людині й суспільству розвивати
особистісне начало буття. Митець відчував відповідальність і перед

мистецтвом, і перед життям. З початком ХХ ст., коли пріоритет у
європейському суспільстві остаточно перейшов до посередньої
людини, стало переважати масове мистецтво, а тому роль митця

суттєво змінилася. Посередня людина, створивши масову культуру,
навчилася маніпулювати свідомістю народних мас. Звичайно, за
таких умов митець став не просто непотрібним, але й небезпечним.

У ХХ–ХХI ст. його значущість стає дедалі меншою. Ми ж
вважаємо, що митцеві має належати концептуальна роль

554