Page 553 - 6816

процес розвитку духовного потенціалу людини загалом, а також
кожного компонента окремо. Закони виховання принципово
змінюють статус учителя: він із ретранслятора знань

перетворюється на вихователя духовного потенціалу учнів.
(Докладно це описано в монографії «Філософія здібностей у контексті
пріоритету духовного над матеріальним» [148, с. 150–176]).
Апологети чинного освітнього процесу можуть сказати, що це
складно й жорстоко. На це дамо таку відповідь. Одним із перших
поєднав процеси виховання й деградації Ф. Ніцше, який писав:

«Щодо окремої людини завдання з виховання звучить так:
поставити її так міцно і впевнено, аби її, як цілість, уже більше не
можна було зіштовхнути з її шляху. А потім вихователь мусить
завдати їй ран, або ж використати ті рани, які їй завдасть доля, і

коли завдяки цьому її охопить біль і потреба, то тоді на зраненому
місці можна буде прищепити щось нове і шляхетне» [394,

с. 204–205]. Філософ зрозумів, що процес виховання має
будуватися на випробуваннях. (У цьому контексті Ф. Ніцше
успадкував Платона. У наш час цей підхід розвиває В. Заблоцький).
Лише проходячи через випробовування, людина духовно

гартується. Ці думки особливо актуальні сьогодні, коли в
освітньому процесі перебільшують роль гри. Уточнімо ці роздуми
Ф. Ніцше крізь призму пропонованої теорії особистості.

На основі метафізичної теорії особистості, порівняльного
аналізу професійних та інтелектуальних можливостей учителів
різного ступеня розвитку, двох основних моделей навчально-
виховного процесу, законів виховання сформулюємо основні

положення Я-концепції вчителя в умовах необхідності
трансформації знеособленої моделі навчально-виховного процесу в
особистісну.

По-перше, ідеалом учителя має бути вчитель третього –
особистісного – рівня духовного розвитку. Учитель цього ступеня
здатний поєднувати вимогливість до учня на основі закону:
«особистість – принцип буття» з повагою до його гідності на основі

принципу «до кожного, як до особистості». По-друге, учитель
повинен вміти визначати рівень розвитку здібностей учня загалом і

рівень розвитку кожного компонента (умінь і навичок, знань,
мислення, спонукань) здібностей. По-третє, на основі знань про
структуру й рівні розвитку сутнісних сил учня учитель має вміти
кваліфіковано знайти психологічний та інтелектуальний контакт з

553