Page 551 - 6816

обирати модель навчально-виховного процесу – особистісну чи
знеособлену, а вчитель приймає цей вибір; учень визначає, якому
компонентові своїх здібностей віддати пріоритет, і замовляє
викладачеві програму розвитку окремих компонентів своїх

здібностей. Отож учень дістає реальну можливість варіювати
розвиток своїх здібностей залежно від сфери майбутньої
професійної діяльності. Освітній процес за його суттю стає

особистісним, а за формою альтернативно-варіативним, тобто
плюралістичним, тому учень отримує реальну можливість бути
суб’єктом власної діяльності та стати на шлях самовдосконалення.
Наші висновки не суперечать синергетичній концепції сучасної

філософії освіти, яку розробляють В. Андрущенко й В. Лутай.
Учені зазначають, що сучасний процес підготовки фахівців

необхідно розбудовувати на принципах плюралізму та релятивізму
[14, c. 39].
Порівняємо запропоновані уявлення щодо особистісної моделі
навчально-виховного процесу, розробленої на основі метафізичної

теорії особистості, з чинними уявленнями про зміст освітнього
процесу в європейській школі. Останні доволі ґрунтовно
проаналізовано в монографії Д. Дзвінчука «Освіта в історико-

філософському вимірі: тенденції розвитку та управління» (2006).
Осмислюючи європейські тенденції, філософ висновує, що сучасні
європейські освітні програми недостатньо приділяють уваги
світоглядним, моральним та особистісним характеристикам

освітнього процесу [181, с. 183]. Ці висновки вченого надають
підстави стверджувати, що особистісне начало опинилося поза
увагою європейської освіти.

Д. Дзвінчук аналізує зміст понять «людський капітал» і
«навчання впродовж життя» [181, с. 214]. Зауважимо, що ці поняття
набувають глибшого філософського змісту, якщо використати
метафізичну теорію особистості. Людський капітал – це не лише

вміння, навички та знання, а й здатність до цілісного мислення й,
перш за все, це спонукання до діяльності. Навчання впродовж
життя потребує розвинутих спонукань до діяльності, гнучкого

мислення, що під силу лише особистості. Інформаційний вибух
наочно доводить, що не варто абсолютизувати знання, які в
сучасних умовах надзвичайно швидко морально старіють.

Уважаємо, що вагомішими компонентами людського капіталу є
мислення та спонукання до діяльності. Не обійшов увагою

551