Page 549 - 6816
P. 549

Запропоновані  теоретичні  уявлення  щодо  структури  й  рівнів
               духовного розвитку вчителя дозволяють переосмислити мету, зміст
               та  інші  параметри  освітнього  процесу.  Чинний  знеособлений
               навчально-виховний процес з його настановою на засвоєння вмінь,

               навичок і знань не створює жодних умов для розвитку духовного
               потенціалу учня. Так звані «інноваційні педагогічні технології» теж
               не виходять за межі традиційних уявлень про мету, зміст, характер

               навчально-виховного  процесу,  а  лише  декларують  необхідність
               розвитку  творчого  потенціалу  учнів.  Учитель  залежного  й
               посереднього  ступенів  духовного  розвитку  не  має  необхідної
               енергії  для  виходу  за  межі  знеособленого  навчально-виховного

               процесу.  Надлишкову  енергію  мають  лише  вчителі  особистісного
               та  геніального  ступенів.  Вони  здатні  задіяти  особистісний

               потенціал  учнів  і  включити  їх  у  контекст  суспільних  і  наукових
               проблем.
                     Для того щоб навчально-виховний процес був орієнтований на
               розвиток  здібностей  учнів,  необхідно  принципово  змінити  його

               зміст. Учитель має бути носієм особистісного начала, формувати в
               учня  здатність  до духовного  вдосконалення  й  волю  до  подолання
               життєвих  випробувань.  Пріоритет  має  перейти  до вчителя  й  учня

               особистісного  ступеня  розвитку,  а  метою  мусить  бути  розвиток
               здібностей  усіх  його  учасників,  що  дозволить  зробити  зміст
               навчально-виховного  процесу  особистісним.  Щоб  з’ясувати  суть
               проблеми  й  засобів  її  вирішення,  порівняємо  найважливіші

               параметри  двох  протилежних  моделей  навчально-виховного
               процесу – знеособленої та особистісної. Додатково зауважимо, що
               знеособлена  модель  освітнього  процесу  орієнтована  людиною

               посереднього (репродуктивного) ступеня розвитку на виробництво
               засобів  до  життя,  що  відповідає  пріоритету  матеріального  над
               духовним,  а  протилежна  їй,  особистісна,  скерована  на розвиток
               здібностей  усіх  учасників  навчально-виховного  процесу,  що

               відповідає  пріоритету  духовного  над  матеріальним.  Орієнтація
               особистісної  моделі  на розвиток  здібностей  зовсім  не  означає,  що
               вона  ігнорує  сферу  матеріального  виробництва.  Результати

               досліджень інтегровано в табл. 2.











                                                            549
   544   545   546   547   548   549   550   551   552   553   554