Page 546 - 6816

знання, викликати інтерес до дисципліни й процесу викладання, але
не відчуває відповідальності за політичні, соціальні, моральні,
світоглядні наслідки своєї професійної діяльності. Якщо
охарактеризувати результати його освітньої діяльності крізь призму

категорій форми та змісту, то треба визнати, що вона має
переважно формальний характер: процес розвитку здібностей і
моральних якостей учнів залишається для такого вчителя поза

межами його уваги. Сприйняття навчально-виховного процесу
вчителем посереднього ступеня розвитку теж обмежене чинними
освітніми технологіями, що не сприяє творчості. Проблеми в
освітньому процесі такий учитель усвідомлює. За своїм статусом

має їх розв’язувати, але інтелектуального потенціалу не вистачає,
тому змушений імітувати їх вирішення. Спільним у структурі

здібностей вчителя залежного та посереднього ступенів розвитку є
те, що в них переважає професійний складник здібностей
і недостатньо розвинутий інтелектуальний, тому вони не
спроможні передбачати соціальних і комунікативних результатів

своєї діяльності. Учитель посереднього ступеня об’єктивно виховує
людину посереднього ступеня, яка з часом відтворюватиме стиль
діяльності свого вчителя.

Учитель третього (особистісного) ступеня духовного розвитку
має достатній професійний та інтелектуальний потенціал, щоб, з
одного боку, якісно викладати навчальну дисципліну, а з іншого, –
цілісно сприймати свої відносини з учнями та контролювати процес

духовного розвитку молодої людини. Первинним для такого
вчителя є розвиток духовного потенціалу молодих людей. Мета
діяльності вчителя особистісного ступеня розвитку перебуває в «Я»

учня, учнівському колективі. Уміння й навички охоплюють кілька
суміжних педтехнологій, які здатний несуперечливо поєднувати.
Навчальний предмет викладає в контексті наукової картини світу.
Мислення тривимірне й охоплює процес викладання, характер

взаємовідносин і процес формування здібностей. Учитель
особистісного ступеня здатний висвітлити зв’язок навчального
предмета з реальними технологічними, економічними, правовими,

політичними, світоглядними проблемами. Саме такого вчителя
потребує сучасна освітня ситуація в Україні. З цього приводу
В. Андрущенко й Л. Губерський зазначають, що потрібен учитель,

який доносить до учня «дух епохи» й допомагає молодій людині
створити власними зусиллями із себе особистість [17, с. 63].

546