Page 542 - 6816

має синтезувати знання, які є в університеті, і сформулювати
наукову картину світу, яка лежатиме в основі освітнього процесу.
Ураховуючи ці методологічні пропозиції, проаналізуємо зміст,
характер і творчі можливості учасників навчально-виховного

процесу.
Розмірковуючи над проблемами сучасної освіти, В. Заблоцький
слушно зауважив, що змістовні характеристики навчально-

виховного процесу «багато в чому залежать від того, яким чином
ми визначаємо сутність нашої епохи» [213, с. 213]. Як було
доведено, сутність нашої епохи – це криза знеособленої форми
буття людини й суспільства, а її світоглядним підґрунтям є концепт

«кожна людина – особистість». Діяльність посередньої людини
порушила міру в усіх сферах життя людини. Зрозуміло, що

розв’язати ці суперечності посередня людина не здатна, бо не має
необхідних здібностей. Намагаючись усвідомити якості, які мають
бути властиві сучасній людині, В. Заблоцький визнає, що освіта
не дає людині необхідних знань про себе [213, с. 213], тобто

не прив’язана до нагальних потреб часу. Філософ наголошує на
тому, що сучасна освіта має симфонічно розвивати в людині
здібності й таланти: музичні, логіко-математичні, лінгвістичні,

комунікативні, інтраперсональні (інтерес до свого внутрішнього
світу), натуралістичні, просторові [213, с. 214–215]. На жаль, серед
цього переліку немає спонукань до діяльності, які становлять
найглибшу сутність людини і її здатності до цілісного мислення,

що є важливим компонентом здібностей будь-якого спеціаліста.
Сутність нашої епохи В. Заблоцький визначає як рубіжну, що
дає йому право говорити про «кінець освіти» в класичному

розумінні. Навчально-виховний процес, на думку філософа,
залишається консервативним, уникає самопізнання, а тому не
здатний орієнтувати молоду людину на самопізнання й
удосконалення. Учений вступає в дискусію з сучасними напрямами

освіти й зазначає, що вона забула про принцип навчання на
високому рівні важкості. Усупереч сталим поглядам, В. Заблоцький
доводить, що розвиток можливий лише через напружені духовні

пошуки [213, с. 216–217], а тому вводить у сферу освіти принцип
вибору. Безумовно, це позитивна пропозиція, але її варто
доповнити. Саме в школі молода людина робить вибір між

знеособленим та особистісним буттям. Розуміємо, що це тяжкий
вибір, але це той виклик, який поставила перед людиною сучасна

542