Page 537 - 6816

провідною тенденцію в розвиткові як буття, так і світового духу;
по-друге, на її основі сформулювати українську державну
ідеологію й донести її до свідомості громадян. Події, що склалися
після Революції Гідності, – це реальний шанс реабілітуватися

філософам й очолити рух української нації до особистісного буття.
Подолання конфлікту між знеособленим та особистісним потребує
відродження ролі й значення філософа і філософії. Розбудова

особистісної парадигми буття вимагає від філософів стати
метафізичними персонажами.

5.3. Концептуальні персонажі навчально-виховного
процесу в суспільстві та школі

Трансформація знеособленої парадигми буття в особистісну
потребує суттєвих змін навчально-виховного процесу. Треба чесно
визнати, що в умовах знеособленої форми життєдіяльності

поведінка людини зумовлена не знанням про первоначала
суспільного буття, а природними потребами. Такий спосіб життя
себе вичерпав і вступив у конфлікт із буттям. Виховні й освітні

процеси в знеособленому суспільстві зорієнтовані на формування
посередньої людини, хоча на словах проголошується виховання
особистості. Насправді спостерігаємо неузгодженість між змістом і
якістю освіти і потребами суспільного розвитку [12].

Трансформувати знеособлене суспільство в особистісне лише
зусиллями філософів неможливо. Потрібні цілеспрямовані й
інтегровані зусилля психологів, освітян, митців.

Отже, завданням підрозділу є з’ясування місії психологів,
освітян та митців в умовах необхідності вдосконалення людських
якостей і формування особистісної атмосфери в суспільстві та
школі.

5.3.1. Психолог як концептуальний персонаж

виховного процесу в суспільстві та школі.
Незважаючи на інтенсивний розвиток психології, спостерігаємо
брак конструктивних ідей щодо місії психолога в умовах
знеособленої парадигми буття людини. Матеріальний розвиток

руйнує духовні надбання, здійснюється матеріалізація духу,
посилюються загрозливі тенденції до знеособлення людини, проте

537