Page 539 - 6816

психології, як вважають Л. Хьєлл і Д. Зіглер, – це «допомагати
людям отримувати більше задоволення від життя» [623, с. 21].
Ключовим поняттям у цьому твердженні є «задоволення». Отож
психологія вбачає своє призначення в допомозі людині отримувати

насолоду від життя, що логічно веде до висновку: психологія
робить людину рабом задоволень, які стають епіцентром –
«первоначалом» життя. Наше твердження не означає, що людина не

має права на задоволення, але таке орієнтування ніколи не зробить
її щасливою, бо відомо, що чим більше людина їх прагне, то тим
більше від них віддаляється. Місія психології зовсім інша:
допомагати людині розвивати власний духовний потенціал, а не

орієнтувати її на задоволення.
Незважаючи на бурхливий розвиток світової психології,

дискусії щодо її ролі та призначення, які відбувалися в українській
психології, позитивного результату не дали. Відсутність
обґрунтованих методологічних і теоретичних положень щодо місії
психології в сучасному світі примушує зробити висновок, що

психологи свідомо чи підсвідомо уникають проблеми дослідження
місії психології в життєдіяльності людини й суспільства,
бо відчувають свою нездатність запропонувати конструктивну

ідею. Отож визнаємо, що психологія ще не готова до рефлексії над
проблемою власної місії.
Сучасний стан розвитку суспільства, й психології зокрема,
вимагає з’ясувати філософські витоки пасивної позиції психологів

у суспільстві. До розуміння причини, що заважає психологам
відігравати конструктивну роль у суспільстві, наблизився
українсько-російський психолог П. Блонський (1884–1941). Ще

1928 року він дійшов висновку, що жодне експлуататорське
суспільство не потерпить такої психології, яка розкриває таємницю
людської поведінки [70]. Отож психолог чітко сформулював факт
ідеологічної заборони на дослідження таємниці людських

здібностей, що існує у свідомості науковців: досліджувати можна
лише те, що дозволяє політична еліта. Незважаючи на кризовий
стан психології, в її історії була конструктивна ідея. С. Рубінштейн

місію психології вбачав у розвитку здібностей усіх членів
суспільства, що відповідало потребам людини до вдосконалення, і
при цьому зауважив, що людина має брати активну участь у цьому

процесі [456, с. 268, 276]. Сьогодні зрозуміло, що ці ідеї були
приречені на забуття. Знеособленому суспільству не потрібна

539