Page 532 - 6816

французького філософа А. Бадью: філософія дійшла до свого
«нечистого завершення» [30, с. 245]. Так, це абсолютно закономірний
висновок щодо постмодерної філософії, але філософія має предмет –
це процес взаємодії знеособленого з особистісним і відтворення

особистісного начала в людині й суспільстві.
Процес переосмислення призначення філософії, місця й ролі
філософа на пострадянському просторі відбувається дуже повільно.

Вважаємо, що кожен філософ несе моральну й політичну
відповідальність за всі хиби тієї філософської традиції, яку він
поділив і розвиває, а також за пасивне ставлення до дійсності.
Звичайно, виникає нова проблема: за яких умов філософ зможе

повернутися до свого метафізичного призначення – виконувати
роль провідника в суспільстві. На нашу думку, це може відбутися

тоді, коли філософи проаналізують і доведуть до суспільної
свідомості загальну причину людських негараздів – панування у
світі людини посереднього ступеня розвитку. Змінюються
культури, ідуть у небуття держави, але вічним залишається панівне

становище в суспільстві людини посереднього рівня розвитку.
Духовне відродження людської спільноти, української зокрема,
залежить від переосмислення філософами їхнього призначення.

Філософ має виконувати в суспільстві функції діагноста,
законодавця, вихователя, методолога. Проаналізуємо ці функції.
Філософ як діагност мусить тримати руку на пульсі тенденцій
розвитку людини й суспільства: яка вона – особистісна чи

знеособлена. Щоб відчувати ці тенденції, філософ має бути
уособленням особистості, набратися мужності й бути готовим до
граничної інтелектуальної напруженості. З цього приводу

американський політичний філософ та історик Л. Штраус (1899–1973)
зазначив: «Філософ має полишити замкнене й зачароване коло
„посвячених”, якщо він має намір залишитися філософом. Він має
вийти на ринкову площу, а тому йому не уникнути конфлікту з

владою й політиками. І цей конфлікт сам собою, не кажучи про його
причину чи його наслідок, є політичною дією» [655, с. 180]. У процесі
діалогу філософа з владою й суспільством відбувається усвідомлення

проблем і визріває їх вирішення. «Філософія як така є нічим іншим як
справжнім усвідомленням проблем, тобто основних і всеосяжних
проблем» [655, с. 181].

Філософ як архонт та законодавець має бути ініціатором
нових законів і провідником громадянського суспільства. Влада за

532