Page 531 - 6816
P. 531

першою  причиною  того,  що  філософія  стала  сама  для  себе
               проблемою»  [649,  с. 91].  У  дискусії  з  різними  підходами  до
               трактування  предмету  філософії  він  доводив,  що  її  предметом
               мають бути «останні загальності духової культури» [649, с. 185]. На

               нашу думку, межовим критерієм якраз і є концепція особистісного
               та  знеособленого  буття,  сформульована  на  основі  метафізичної
               теорії особистості. Втрата філософією провідної ідеї світового духу

               стала причиною того, що пріоритет у всіх сферах життєдіяльності
               суспільства перейшов до людини маси.
                     В  умовах  постмодерну  філософ  не  усвідомлює  свого
               первородного  призначення  й  не  бере  на  себе  відповідальності  за

               буття. Філософа зробили апологетом влади, а часто він сам ставив
               себе  в  таке  становище.  Утеча  філософів  від  суспільних  проблем

               призвела  до  того,  що  вони  автоматично  знизили  себе  до  рівня
               посередньої  людини.  Отож  постмодерна  філософія  –  це результат
               втечі філософів від відповідальності за буття. Водночас наприкінці
               1970-х років на Заході відбулася філософська подія. Опубліковано

               працю Г. Йонаса «Принцип відповідальності. У пошуках етики для
               технологічної          цивілізації»         (1979),      яка      суттєво        вплинула
               на філософську  атмосферу  в  Європі.  Автор  ставить  і  розробляє

               проблему відповідальності людини, філософа зокрема, за майбутнє
               людства,  формулює  засади  нової  етики  в  умовах  технологічної
               цивілізації.  Філософ  доводить  необхідність  морального  закону  в
               сучасному  світі.  Сьогодні  нова  етика  стає  нагальною  потребою.

               Погоджуємося з Г. Йонасом, що актуальною стає відповідальність
               людини,  філософа  зокрема,  перед  світом,  але,  на  жаль,  відомий
               учений  не пов’язав  проблему  відповідальності  та  засади  нової

               етики  з  ступенем  духовного  розвитку  людини.  На  нашу  думку,
               філософська  помилка  роздумів  Г. Йонаса  полягає  в  тому,  що  він
               мислив  у  межах  парадигми  –  «кожна  людина  є  особистість».
               Учений  досліджував  можливі  шляхи  переорієнтації  суспільства  й

               розглядав варіант «людського самообмеження» [229, с. 252], але не
               проаналізував  можливості  безконечного  духовного  розвитку
               людини,  який  може  захопити  її  значно  сильніше,  ніж  процес

               споживання. Незважаючи  на недоліки праці Г. Йонаса,  у сучасній
               західній  філософії  почався  процес  переосмислення  призначення
               філософа.

                     Підсумком  сучасного  стану  європейської  філософської  думки
               щодо місця й ролі філософії в житті, на нашу думку, є твердження


                                                            531
   526   527   528   529   530   531   532   533   534   535   536