Page 527 - 6816

Я-концепція філософа в Ґ. Геґеля суперечлива. Вона має, з
одного боку, активний гносеологічний характер, а з іншого, –
соціально пасивний. Філософ здатний лише пояснювати те, що
існує. «Осягнути те, що є, адже те, що є, – розум» [128, с. 15]. Отож,

Ґ. Геґель став на позицію виправдання дійсності. Спільним у
Я-концепціях філософа І. Канта, Й. Фіхте, Ґ. Геґеля є те, що
філософ у них постає вільним суб’єктом діяльності, керованим

розумом, а не потребами того чи того класу.
Філософію К. Маркса та Ф. Енгельса сучасні дослідники
відносять до німецької класичної філософії [297, с. 54, 69].
Я-концепція філософа в К. Маркса випливає з Я-концепції Й. Фіхте

й Ґ. Геґеля. Відома теза К. Маркса «філософи тільки по-різному
пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його»

[361, c. 4] сягає роздумів Й. Фіхте. Філософ у К. Маркса був
відбиттям потреб народних мас, який презентував уже не розум, а
інтереси класу пролетарів.
Філософ у Ф. Ніцше має бути совістю свого часу, викривати

лицемірство, лінь, недолугість тих, хто взявся бути провідниками в
суспільстві. Ф. Ніцше вважав, що філософи перестали почуватися
любомудрами, деградували, тому стверджував, що бути справжнім

філософом надзвичайно важко, оскільки це вимагає бути ідеалом
свого часу. «Достеменні філософи – це повелителі й законодавці,
що кажуть „Має бути отак!”» [395, с. 107]. Вони мусять дати
відповідь на питання: куди треба рухатися, обґрунтовують цей рух і

визначають засоби досягнення мети. Мета філософів – влада, але не
політична, а духовна. Як бачимо, Ф. Ніцше поділяв позицію
Платона щодо ролі філософів у державі, але розумів, що це

надзвичайно високі вимоги, а тому ставить питання: «Чи є сьогодні
такі філософи? Чи були вже такі філософи? Чи будуть такі
філософи?» [395, с. 108]. Ф. Ніцше чудово розумів, що сучасні
йому філософи не мають цих якостей, а тому з іронією зауважив:

«Чи можлива сьогодні <…> велич» філософа? [395, с. 109]. Треба
чесно визнати, що мало хто із філософів здатний своїм способом

життя відповідати цим вимогам. (Для об’єктивності зазначимо, що
Ф. Ніцше теж не утримався на позиціях, проголошених ним самим, бо піддав
незаслуженій критиці Сократа та Христа й обізвав їх покидьками людства
[390, c. 359]).
У капіталістичну епоху філософія перестає бути керованою
розумом, не презентує суспільство як цілісний організм і стає

527